Діна Санічар – це реальний прототип героя легендарної книги Редьярда Кіплінга “Книга Джунглів” про Мауглі. Діна Санічар відомий також як «індійський хлопчик-вовк», який жив у 19 столітті. Про це пише Файна сторінка.
Дитину знайшла 1872 року група мисливців у штаті Уттар-Прадеш, неподалік містечка Мінспурі. Вони звернули на нього увагу, тому що дитина була одна і йшла рачки за зграєю вовків. Після цього хлопчик разом із тваринами втік у лігво. Місцеві жителі вирішили зловити дитину, оскільки видовище, яке їм довелося спостерігати, налякало та зацікавило їх.
Звичайно, заходити в саме лігво було б надто небезпечним кроком, тому мисливці визріли зовсім інший план. Вони зрозуміли, що щоб виманити зграю з їхнього притулку, їм треба цей притулок підпалити. Коли їм це вдалося, вони вбили вовків, а хлопця забрали із собою. Вважають, що на той момент йому було 6 років.
Дитину віднесли до дитячого будинку, де його хрестили і де йому дали ім’я Санічар, що на урду означає «субота». Саме цього дня тижня його привели до його нового будинку. Хлопчику було дуже важко серед інших малюків та взагалі у світі людей. Він мав дуже низький інтелект, і він не вмів говорити. У притулку його намагалися навчити цим базовим речам, але Діна так і не зміг заговорити, писати та читати. Він намагався спілкуватися горловим хрипінням і гарчанням і продовжував ходити рачки. Згодом дитина освоїлася і стала пересуватися на двох ногах, але одяг носити хлопчик відмовлявся.
Проблемою стало і те, що Санічар не міг їсти приготовлену їжу і з великим задоволенням поглинав сире м’ясо, час від часу підточуючи зуби об кістки. Незважаючи на труднощі в житті людей, Діна все ж знайшов собі друга. Ним виявився дикий хлопчик, який теж виріс із тваринами. Старший навіть навчив молодшого пити із чашки.
Цікаво, що Діна почав курити цигарки. Швидше за все, саме це й призвело до розвитку туберкульозу. Санічар сильно відставав у розвитку, і через 10 років, які він провів серед людей, він все ще був нервовим і схвильованим. Він постійно відчував себе чужим у цьому суспільстві і вважав, що його насильно утримують далеко від дому. 1895 року Діна помер від туберкульозу. Він прожив більше 20 років з людьми, але міг похвалитися тільки дуже скромними результатами: він став ходити на двох ногах, прикривати пов’язкою стегна і їсти з тарілки.
Незабаром після того, як знайшли Діну, в Індії зареєстрували ще 4 випадки виявлення дітей, вихованих вовками. І з кожним роком таких випадків ставало дедалі більше. Історії про цих дітей надихали митців. Так, наприклад, через 20 років після виявлення Санічари, Редьярд Кіплінг опублікував «Книгу Джунглів». І, незважаючи на те, що сам письменник ніколи не проводив прямих паралелей між своїм героєм та Діною, у Мауглі та Санічари є дуже багато схожого.
Друзі, наша команда створила чудовий проект і нам життєво необхідна ваша підтримка: будь ласка, підпишіться на канал у телеграмі і ви зможете насолодитися зокрема цікавими статтями, які пубілкуватимуться лише там.
Не лякайтеся, підписників ще зовсім мало, ми віримо, що зможемо створити свою велику команду поціновувачів цікавого і прекрасного. Цінуємо кожного, окреме спасибі всім, хто підпишеться!