Мер мексиканського міста Куатемок вирішив перевірити роботу соціальних служб, на які скаржилися громадяни. Службовці, у свою чергу, постійно запевняли мера, що жодних проблем у них немає.
Карлос Тен став сумніватися і зрозумів, що йому треба це якось самостійно з’ясувати. Він просто перетворився з шановного посадовця на невідомого безхатченка.
Щоб доповнити свій образ, він також сів у інвалідне крісло. Крім цього, Карлос змінив зачіску і вдав, що має проблеми зі зором, прикрившись темними окулярами. До експерименту він готувався протягом кількох місяців.
Насамперед він відвідав управління соціального розвитку, щоб оформити продовольчу допомогу, що надається в країні за держпрограмою. Проте жоден із співробітників навіть не запропонував йому допомогти заповнити усі необхідні папери.
Ось що потім про це розповідав сам Карлос: «Працівники були виснажені власною лінню і неробством. Тільки одна добродушна жінка вирішила почастувати мене желе, за що їй окреме спасибі».
Потім Тен вирушив у бік мерії, оскільки хотів попросити зустрічі з главою міста. Першим його розчаруванням стало те, що ліфт, призначений для людей з обмеженими можливостями, виявився закритим. Коли він попросив співробітників відкрити ліфт, ті дуже довго шукали ключі. Після цього Карлос кілька годин чекав на вулиці, але і коли він все ж таки дочекався своєї черги, йому запропонували поговорити не з мером, а з його секретарем: «Що найцікавіше мені ніхто не дзвонив і не казав, що мене хочуть бачити». Це було останньою краплею.
Карлос вирішив припинити експеримент і залишив мерію в образі безхатченка. Пізніше в інтерв’ю мер розповідав: «Тоді я відчув справжній гнів від того, що працівники адміністрації, які отримують зарплату від держави, так погано поводяться з громадянами. Пізніше на нараді я все їм висловив, нагадавши про великі істини і сказав, що більше не потерплю такого ставлення до людей. Коли вони дізналися, що в інвалідному візку сидів я, то просто застигли».
Карлос вирішив звільнити всіх своїх заступників, які постійно доставляли йому недостовірну інформацію. Крім цього, він ініціював проект, де на місце держслужбовців набиратимуть молодих та креативних людей з активною життєвою позицією та чітким бажанням зробити місто кращим.
Він також упевнений у тому, що це не останній його експеримент: «Тому нехай тепер кожен держслужбовець знає, що одного разу я можу прийти і до нього, тим самим сподіваюся, що вони працюватимуть на благо людей».