Про дитинство Лавінії Фішер відомо небагато. За однією версією, вона народилася в сім’ї рабів, тому всі її молоді роки пройшли на плантаціях. За іншою версією, дівчина була спадкоємицею впливових та освічених громадян США, які померли, коли дівчинці було приблизно п’ятнадцять років.
Коли Лавінія подорослішала, її визнали однією із найкрасивіших дівчат міста. Тому дівчина дуже швидко познайомилася з багатим спадкоємцем династії рабовласників Джоном Фішером, який миттєво закохався в Лавінію і зробив їй пропозицію.
Коли молодята одружилися, вони влаштувалися у своєму будинку в Чарльстоні, а згодом відкрили власний бізнес – невеликий готель «Six Mile Wayfarer House» на півдні міста. Готель відразу став популярним у туристів і втомлених подорожніх. Лавінія та Джон славилися своєю гостинністю та бездоганними манерами. Постояльці радили готель милої подружньої пари своїм друзям, а поліція, яка отримувала від Фішерів безкоштовний нічліг та смачні обіди, сприяла діяльності чоловіка та дружини.
Проте спокійне розмірене життя тривало недовго. Незабаром люди дізналися про зникнення кількох гостей готелю. За кілька місяців у тих місцях пропало понад десять людей. Поліція, яка займалася цією справою, не змогла знайти кінців. Ні свідків, ні явних доказів не було. Власники готелю стверджували, що нічого не знають. Крім цього, не можна забувати про те, що правоохоронні органи були дуже гарної думки про Фішерів.
У 1819 році до поліції звернувся чоловік на ім’я Джон Піплс. Він прийшов із заявою про те, що подружжя Лавінія та Джон – вбивці, які влаштували у своєму готелі лабіринт із камерами тортур та камерами для бранців. Стурбований чоловік розповідав, що зупинився у Фішерів пізно увечері. Господиня сказала Піплсу, що вільних номерів немає, але запропонувала йому гарячу вечерю, під час якої дуже цікавилася його фінансовим становищем, розпитувала, звідки і куди він прямував.
Коли Джон розповів, що йому вдалося укласти кілька великих угод, які принесли йому великі гроші, Фішер раптово повідомила, що знайшла для гостя вільну кімнату. Крім того, жінка запропонувала йому випити чашку чаю перед сном. Джонові була приємна така турбота, він узяв напій і подався до себе. Проте Піплс не любив чай, тому із ввічливості вилив його у раковину, коли опинився на одинці.
Вночі Джон вивчав документи, і як тільки він зібрався лягти спати, побачив, що його ліжко почало рухатися – завдяки хитрому механізму спальне місце просто опускалося під підлогу. Піплс злякався, взяв свої речі, вистрибнув у вікно і побіг до найближчої поліцейської дільниці. Поліція одразу вирушила в готель подружжя і знайшла у підвалі велике приміщення зі знаряддями для тортур, камерами та зниклими речами постояльців.
На суді подружжя було засуджено до страти. Проте на той час на заміжніх жінок дія смертного вироку не поширювалася. Представники влади, які хотіли, щоб Лавінія все ж таки отримала своє покарання повною мірою, вирішили спочатку страчувати Джона Фішера, а через кілька днів виконати вирок Лавінії, яка на той час буде вже вдовою.
У день страти Лавінія одягла весільну сукню, сподіваючись, що хтось одружиться з нею, і їй вдасться вижити, але охочих взяти за дружину вбивцю не знайшлося. Її останніми словами, зверненими до публіки, були: «Якщо ви хочете сказати щось дияволові, я передам». Лавінія Фішер офіційно стала першою жінкою – серійною вбивцею, яку стратили в Америці.
Друзі, наша команда створила чудовий проект і нам життєво необхідна ваша підтримка: будь ласка, підпишіться на канал у телеграмі і ви зможете насолодитися зокрема цікавими статтями, які пубілкуватимуться лише там.
Не лякайтеся, підписників ще зовсім мало, ми віримо, що зможемо створити свою велику команду поціновувачів цікавого і прекрасного. Цінуємо кожного, окреме спасибі всім, хто підпишеться!