Турецький історик Нейлі писав, що “ці сіромахи завдяки своїй хоробрості та вправності в морських боях не мають собі рівних в усьому світі”.
А й справді, як би не затирала і не спотворювала пропаганда образ запорізьких козаків, ми й досі дивуємося, захоплюємося і шануємо вправність, винахідливість, мужність цих воїнів, їх уміння знаходити вихід із, здавалося б, безвихідних ситуацій, битися як леви і перемагати ворога, що значно переважав їх чисельністю.
Збираючись у похід, козаки закликали: “Хто хоче за хрестиянську віру бути посаженим на кіл, хто хоче бути колесованим, хто хоче перетерпіти всякі муки, хто не боїться смерті, — приставай до нас! Не треба смерті боятися: від неї не вбережешся. Така козацька доля!”
Для них вибір був не великий, одягнути ярмо або захищати прабатьківську землю. Козаки вибрали останнє, ситуативно організувавшись вони винайшли незвичну військову організацію, систему керування нею.
Козацькі засоби ведення битв на морі і на суші бути ні нащо не схожими, наступальний характер дій збагатили скарбницю світового військового мистецтва.
І як би не фанатично не намагались приховати і перекрутити правду, сьогодні доведеним є факт, що козацька епоха надзвичайно багата подіями і героями. Світова скарбниця військової майстерності містить свою вагому частку вкладу Остафія Дашкевича, котрий вперше дав у руки воїнам вогнепальну зброю; Самійло Кішка, що придумав і побудував “чайки”; Дмитро Вишневецький, який почав робити надзвичайно легкі й міцні “чайки” з волових шкур і першим здійснив “морський десант”; Іван Богун — він винайшов “кобзанку” і “вогненні колеса”; Богдан Хмельницький — батько мобільної артилерії, що поставив гармати на колеса.
На превеликий жаль, історія не зберегла імен багатьох інших винахідників — умільців, їх поглинув час. Але слава про ті винаходи і відкриття пережила століття, ідеї живуть в нашій пам’яті, і деякі до цього часу залишаються актуальними, навіть використовуються сьогодні.
Примітно, наприклад, що ідею торпеди козаки застосовували уже 500 років тому для враження ворожих галер.
Вона була дуже простою і її ідея заключалась в тому, що колоду видовблювали з двох боків (одна заглибина для заряду, інша для пороху) і підпалювали порох… По воді колода пливла із диким шипінням і димом прямо на турецьку галеру, а стикнувшись із нею, вибухала, пробивала дірку у борту і всередині спалахувала пожежа.
Турецькі моряки волали “шайтан” і кидалися у воду. Звичайно, це не сучасна торпеда, але як би не перекручували наукові й історичні факти початок убо зроблено козаками!