Сьогодні достеменно невідомо, яке ставлення до явищ падіння метеоритів було у тих, хто населяли територію сучасної України. Проте метеорити згадуються у найдавніших літописах. Незважаючи на те, що падіння метеоритів, за свідченнями літописців, нерідко викликало у людей жах, вони іноді знаходили це небесне каміння і навіть намагались практично застосовувати. Метеорни уламкам приписували вражаючі якості і використовували навіть для лікування різних захворювань. Про це пише Файна сторінка.
Метеорити у літописах
Найперша згадка про падіння метеорита та території Руси-України зафіксована в найдавнішому рукописі, що дійшов до наших днів, — Лаврентіївському літописі, текст якого наводить спогад про ловців звірини, які побачили падіння превеликого змія з небес, що змусив жахнутись весь люд.
Зрозуміло, що на той час люди описували це явище як «змія» або «падіння небесного каміння». Принаймні будь-який історик підтвердить, що в наведеному записі, датованому 1091 роком, під «змієм» мається на увазі саме метеорит.
З цього моменту метеорити фігурували у письмових джерелах регулярно. Так, в літописах є спогади про падіння метеорита 22 листопада 1476 біля Новгорода; в 1491 падіння метеорита спостерігалося у Володимирі; 31 липня 1556 спостерігався яскравий болід у Пскові, 17 квітня 1564 – в Новгороді. Така увага до подібних явищ свідчить, що вони були надзвичайно рейтинговими подіями для жителів того часу.
«Божественне знамення»
Втім, це не дивно. Раніше люди були не в змозі пояснити те, що відбувається, тому вважали метеорити «божественним знаменням». Так, в Іпатіївському літописі під 1144 роком є наступний запис: «Було знамення за Дніпром, у Київській волості: що летить по небесі до землі як колу вогню (був помічений диск боліда), і залишившись за слідом його знамення в образ змія великого (слід від метеорита) і стоячи по небу з годину денну, іразиться». Недарма на місцях їхнього падіння будувалися каплиці, служилися молебні. Наприклад, великий метеорит, що впав у 1492 році в Німеччині, був навіть прикутий у церкві до стіни, щоб він не полетів назад.
Метеоритні осколки, знайдені на місцях стародавніх капищ, закладали навіть у фундаменти і стіни православних храмів, що будувалися. Крім того, камені, що впали з неба, збирали і часто просто зберігали в храмах багатьох міст.
Для лікування та захисту
Люди з особливим благоговінням ставилися до священного каміння і розповідали про покарання, які спіткали тих, хто цього не робив. Взагалі християни називали метеорит “христовим каменем”. Шарлатани, користуючись цим, приписували метеоритам цілющі властивості. Так збереглась історія про, селянина, який знайшов уламок і став розпродувати його по шматочках. Камінь необхідно було розтерти на порошок і, змішавши з водою, і приймати, «творячи молитву і хресне знамення».
Якщо ж говорити про більш давні часи, то із залізних метеоритів могли виготовляти сокири, ножі, мечі, списи та інші предмети. Поки люди не навчилися отримувати якісну сталь, залізо видобували саме з метеоритного каміння. Та й знаменита дамаська сталь своєю появою в Індії теж, за однією з версій, завдячує метеоритам.