Насправді Тисульська принцеса була лише першою знахідкою, яку влада СРСР дуже ретельно приховала і засекретила, а у очевидців узяли розписки про нерозголошення.
Напевно, ви всі чули про нашумілу історію з села Ржавчик. Для тих, хто не в курсі, під час робіт у вугільній шахті було знайдено білий саркофаг у породі, якій понад 250 мільйонів років. Усередині нього була жінка в якомусь розчині і з якимсь предметом у руці. Перед транспортуванням її спробували витягнути з рідини, і тіло увійшло в контакт із киснем. Сталося миттєве тління, проте, його вдалося запобігти, зануривши тіло назад.
Така несподівана знахідка стала початком для пошуку аналогічних артефактів неймовірної давнини. Експерти вважають, що в СРСР було щонайменше 7 подібних знахідок. Усіх їх поєднувала маса деталей. Наприклад, тіла знаходилися в розчині, хто каже – у блакитному, хто – у рожевому, проте, у всіх випадках ця рідина мала місце.
Виявлення знахідок було засекречено. Втім, ці речі важко приховати від очей місцевих жителів. І, незважаючи на численні підписки про нерозголошення, інформація, особливо у 90-ті роки, успішно поширювалася.
Другу знахідку було зроблено неподалік села Ржавчик. У сусідній шахті солдати (цивільних не підпускали) виявили два саркофаги з аналогічної білої речовини (імовірно, мармуру). Спецрейсом на гелікоптері без розпізнавальних знаків обидва об’єкти було вивезено у невідомому напрямку. Сталося це 1970 року.
Ще один саркофаг було знайдено у Монголії. 1973 року в горі Гурван-Сайхан-Уул за підказкою місцевих жителів направили секретну дослідницьку групу. За досить дивних обставин єдиний цивільний учений, який увійшов до експедиції, загинув у вказаних горах. Що точно виявили у печері – невідомо. Проте подібний спецтранспорт без розпізнавальних знаків вивіз знахідку.
Місцеві жителі, які бували раніше в печері, заявляли пізніше, що вхід був підірваний і проникнути всередину тепер неможливо. За деякою інформацією, 1972 року місцевий монах, натхненний поїздкою до Тибету, вирушив у Гурван-Сайхан-Уул, щоб досліджувати печеру. За його уявленнями, там міг бути махатма у стані самадхи. Однак там він побачив білий саркофаг.
Схожі знахідки були зроблені в Дагестані в 1974 році, в 1976 в Казахської РСР і в 1978 між містами Мирний і Вілюйськ в 20 кілометрах від населеного пункту Нюрба. На жаль, у наш час дуже важко відновити події тих років. Гриф «таємно» досі висить над цими, безумовно, дивними артефактами давнини.
Зараз неможливо навіть припустити, хто вони – таємничі «сплячі» люди. І чи люди взагалі? Якщо їм мільйони років, то цілком можливо, що ці істоти прилетіли до нас з інших планет. Чому вони заснули? Невідомо.
Коли виявляються подібні загадки, яким десятки та сотні мільйонів років, то практично неможливо дізнатися про їхнє походження. Тому що говорити, якщо ми з вами є очевидцями того, як перевертали та перевертають історію з ніг на голову нашу нещодавню історію в межах кількох ближчих століть. А тут можливо мільйони років… Скільки цивілізацій змінилося, а порядності, чесності та шанування предків ми так і не навчилися. Тому, і більшість загадок давнини ставить нас у глухий кут.