Коли йдеться про заснування знаменитої Венеції, і зокрема конструкції, на якій, по суті, тримаються всі будівлі, то думки щодо матеріалу розходяться. Часто згадується якась особлива «не гниюча деревина». Чи то модрини, привезені з далекого Сибіру, чи то якась альпійська деревина.
Модрина дійсно унікальна за своїми характеристиками. Від води вона стає навіть міцнішою. Ідеальний варіант для пальового фундаменту – надійного, міцного, здатного витримати довгі роки експлуатації.
Унікальність умов Венеції
Дослідники часто згадують той факт, що всі ґрунти, на яких розташоване місто, дуже слабкі. Саме тому було використано ідею із загнаними в дно лагуни палями. Примітно, що для «бриккол» (це своєрідні покажчики у Венеції) використовується ціла зв’язка з колод. При цьому термін служби такої споруди – від 5 до 10 років. Потім повна заміна.
Причому в брикколах використовується не що небудь, а тільки дуб. Однак на стику води та повітря деревина передбачувано починає гнити. Щодо конструкції фундаментів, то вчені, покладаючись на результати розкопок, виводять гіпотезу про створення щільного пальового поля. Швидше за все, окремі палі вбивались у дно з мінімальним кроком. Потім використовувалося додаткове обв’язування.
Верхня частина колод засипалася піском (закривалася кам’яною кладкою). Так ліквідувався доступ повітря, що руйнує дерево, до нижньої частини. Іноді висувається гіпотеза, що мул, який заповнює дно лагуни, здатен обволікати собою палі.
Базиліка Санта-Марія-делла-Салюте
Трапляється, що вчені наводять якісь фантастичні дані. Наприклад, достеменно відомо, скільки колод пішло на створення фундаменту для базиліки Санти Марії. Близько сотні тисяч. Але, якщо поширити ці цифри на всю острівну Венецію (адже там будували аналогічним чином), то виходить, що всього в дно було забито 8 мільярдів (!) стволів дерев.
Примітно, що у різних джерелах зустрічається зовсім різна інформація. Більш реальним видається, що створення міста пішло приблизно 1 мільйон дерев. Слід замислитись, що кожну колоду потрібно було вибрати (довжина не менше 4 метрів), вирубати в Альпах, а потім доставити до Венеції. А це не лише час, а й серйозні витрати.
Ще одне припущення стосується того, що пальове поле били лише під важливими об’єктами. Ну, і залежно від «кошторису» проекту, джерела фінансування. Під будинками простіше (для простих городян) паль немає, це перевірено. До того ж, архітектори намагалися максимально зменшити навантаження на фундамент. Саме тому венеціанські споруди такі легкі.
Що показало очищення каналу
Коли в середині п’ятдесятих проводили очисні роботи в одному з каналів, то на власні очі переконалися, на чому стоїть Венеція. Грошей на будівництво будинків вистачало, оскільки місто невпинно і казково багатіло від торгівлі.
Матеріалами служила деревина з півночі Італії та вапняний камінь із Дубровника. Стінки каналів зазвичай зміцнювалися колодами. Потім використовувалася кам’яна кладка. Лише у 20 столітті почали використовувати сучасні матеріали, такі як бетон. Найчастіше навіть використані палі можна було повторно пускати у справу.