За сотні років до виникнення Римської імперії на італійському півострові домінувала інша культура – етруська. Центр її знаходився в сучасній Тоскані та її околицях.
Етруски були чудовими фермерами та ремісниками, славилися своїм умінням працювати з металом. Крім того, вони активно торгували із сусідніми середземноморськими цивілізаціями. При цьому їхня культура сильно відрізнялася від сусідніх.
Мистецтво було імпресіоністським, відбивало вплив східного Середземномор’я. Жінки мали рівні права з чоловіками, що на той час було рідкістю. Мова етрусків, яка збереглася до наших днів у вигляді уривчастих написів на гробницях, не мала нічого спільного з тими мовами, якими розмовляли їхні сусіди чи сучасні європейці.
Вивчаючи культуру етрусків, можна дійти висновку, що це зовсім інший народ, що не має відношення до сусідніх місцевих народів. Однак дослідження етруської ДНК показало, що генетично вони відрізнялися від іншого місцевого населення. Вчені стверджують, що культуру та мову вони успадкували від ще більш ранньої цивілізації.
Хто таки давні етруски
Інтерес до етрусків виявляв ще грецький історик Геродот. Близько 500 року до нашої ери він писав, що вони були мігрантами з Анатолії, які принесли із собою особливу мову та культуру.
Вчені вважають, що цей народ вплинув на римську цивілізацію на етапі її зародження. Як каже історик Гарвардського університету Майкл МакКормік, співавтор нового дослідження, перші правителі Риму були етрусками. Можливо, навіть саме місто Рим заснували етруски. У результаті багато римських установ та культурних звичаїв були також запозичені або адаптовані етрусками.
Останнім часом вчені активно намагалися знайти відповіді загадку про походження цього народу. Лінгвісти традиційно зосередилися на екзотичній мовоі народу, проте археологи помітили ознаки зв’язків з іншими місцевими народами. За словами археолога Кембриджського університету Грема Баркера, етруське мистецтво та артефакти, схоже, є частиною давніх регіональних традицій, а не новинкою у цьому районі.
Це складно було пояснити, поки вчені не зробили нове дослідження ДНК десятків скелетів етруської епохи, які були взяті з ранніх розкопок та музейних колекцій. Результати досліджень були опубліковані в журналі Science Advances.
Як пишуть автори робіт, етруски частково походять від фермерів кам’яного віку, які жили в Європі приблизно з 6000 року до нашої ери, як і їхні сусіди на півострові, у тому числі латиномовні.
Більше того, дослідження показало наявність у їхній ДНК великої частки степових предків. Це говорить про те, що до 1600 року до нашої ери етруски, як і інші місцеві народи, поглинули приплив новоприбулих “степових” мігрантів із територій сучасної Росії та України.
Чому мова та культура етрусків відрізнялася від інших місцевих народів
Отже, загадка походження етрусків була розкрита, але тепер залишилося друге питання — чому вони розмовляли своєю мовою, не схожою на інші? Справа в тому, що скрізь у Європі поява степових предків збіглася з появою індоєвропейських мов. Коли прибувала індоєвропейська мова, вона витісняла місцеві мови, якою говорили раніше.
Як стверджують автори дослідження, культура та мова етрусків передували приходу мігрантів із степів. З якоїсь причини етруски виявилися більш стійкими щодо збереження та мови, ніж їхні сусіди. Замість того, щоб перейняти культуру та мову у народів, які прибули зі степів, вони самі їх навчили своїй мові. Тобто, просочуючись у Тоскану, мігранти інтегрувалися до етруського суспільства.
В результаті етруською мовою розмовляли і використовували її в написах на гробницях ще 800 років, доки не виникла Римська імперія зі своїм латинським зиком. В результаті приблизно в першому столітті нашої ери етруська мова перестала існувати.
Етруські гробниці багаторазового використання
Щоб переконатися, що в дослідження не закралася помилка, вчені вирішили зробити додатковий радіовуглецевий аналіз останків, які були сиквеновані. Результати авторів робіт дещо здивували. Як з’ясувалося, майже половина скелетів, знайдених у гробницях етруського стилю, виявилася пізнішими. Це говорить про те, що люди повторно використовували етруські некрополі для поховань.
Генетичний склад пізніших останків показав, що сторонні продовжували мігрувати до цього регіону. У період розквіту Римської імперії близько 1 року нашої ери ДНК зафіксувала значний внесок Східного Середземномор’я, можливо, рабів, яких привезли до роботи на фермах. Між 500 і 1000 роками нашої ери приплив ДНК із Північної Європи свідчить про німецькі племена, які вторглися та завоювали півострів/
Тепер вченим залишилося лише знайти пояснення, як і чому етруски змогли так довго зберігати свою культуру та мову.