Люди ще з давніх-давен прагнули захистити своє тіло від пошкоджень. Так, першими прототипами обладунків були звірячі шкури, а згодом із цього матеріалу виготовляли і щити. Більш якісну зброю стали вже робити в ті часи, коли люди навчилися обробляти метал.
Перші обладунки виглядали досить безглуздо і не відрізнялися естетичністю, проте свою головну функцію виконували, хоч і були дуже важкими. Трохи пізніше було винайдено більш знайому нам кірасу — обладунки, які розковують воїна.
Винахід кіраси
Відомо, що в силу ваги та конструкції перші обладунки було незручно носити. По-перше, під їхньою вагою воїни швидко втомлювалися у битві. По-друге, залізні пластини сковували рухи, не дозволяючи використовувати зброю як слід. Однак не захищати тіло було не можна, адже будь-яка битва тоді могла стати фатальною.
У ті часи піхота здебільшого використовувала як зброю стандартні списи. Внаслідок цього для воїнів гостро стояло питання щодо того, як зробити захисне спорядження таким чином, щоб у ньому було зручно та безпечно. Однак використовувати гнучкі обладунки було майже безглуздо, власне як і кольчуги, які були винайдені трохи пізніше, адже вони не чинили майже жодного опору перед списом.
Порятунком для воїнів стала кіраса, яка блискавично поширилася середземним регіоном. До цього дня невідомо, хто перший придумав такі обладунки, проте безліч лицарів по всьому світу почали користуватися саме цими обладунками. Вони складалися лише з кількох металевих пластин, які прикривали корпус людини, захищаючи від ушкоджень усі життєво важливі органи. При цьому всі кінцівки могли рухатись вільно, не обмежуючись у маневрах.
«М’язовий» нагрудник
Чому ж ці обладунки робили такими мускулистими? Адже можна було б зробити дві пластини гладкими, і справа з кінцями. Виявляється, все не так просто, рельєф пластини теж відіграє важливу роль у битві. Справа в тому, що подібні ребристості на обладунках створювали додатковий рівень міцності, що ще більше захищало внутрішні органи.
Цікаво, що винайшли кіраси саме в такому їхньому вигляді греки ще в V столітті до н.е. Таке оснащення прозвали «анатомічним», зі зрозумілих причин, а сам воїн виглядав у ньому грізно і невразливо. Здавалося, що сама людина вилита з металу і її неможливо перемогти.
Вже згодом кірасу почали переймати інші народи, зокрема і римляни. Такий дивовижний тренд дійшов навіть дуже далеких земель, таких як Японія.