Хоч як це парадоксально, але самий найморозостійкіший народ живе зовсім не на Півночі, а на півдні Південної Америки. Яґани — вони, як ніхто інший, дивували багатьох дослідників минулих епох своїми невибагливістю до умов та морозостійкістю.
Можливо у вас виникає запитання, чому на головному фото люди одягнені попри те, що заголовок, говорить, що вони одягом не користувались? Із зрозумілих причин ми не можемо публікувати таких фото, однак ви можете знайти їх за допомогою пошукових систем, таких як Гугл.
Але що найбільше вразило мореплавців та мандрівників?
Холодна земля
Вогняна земля – архіпелаг, що розташувався на околиці Південної Америки, близько до Антарктиди. Клімат островів схожий із тим, що панує на Алясці. Влітку температура повітря рідко перевищує дев’ять градусів тепла, а взимку стовпчики термометрів тримаються біля нульової позначки. На бідних рослинністю островах, постійно дмуть холодні вітри, а повз них у крижаних водах дрейфують айсберги.
Таку химерну назву архіпелаг отримав, коли на початку XVI століття повз нього пропливав Фернан Магеллан. Першовідкривач спочатку вважав, що вогні, які він побачив на берегах островів, мали вулканічне походження. Але пізніше з’ясувалося, що насправді це були численні багаття індіанців, які з їхньою допомогою зігрівалися та передавали сигнали один одному.
Найбільш морозостійкі
Незважаючи навіть на те, що Вогненна земля — далеко не найхолодніше із заселених людьми місць на нашій планеті, мабуть, саме ягани гідні звання морозостійкого народу.
Відразу варто уточнити, що йдеться швидше про їхніх предків, ніж про покоління, що нині там живе. Справа в тому, що сьогодні переважна кількість яґанів – метиси. До того ж у наш час їхній спосіб життя, зовнішній вигляд та побут сильно змінилися. Наприклад, останні кілька десятиліть вони всеж почали мешкати у будинках і носять одяг.
Але кілька століть тому дослідники дивувалися з того, що в такому холодному краї індіанці ходили голими і лише іноді накидали на плечі шкури. Жили яґани у будівлях, схожих на вігвами. Хоча часто могли спати просто на камінні. Багато мореплавців розповідали про те, як побачивши спущені з корабля шлюпки, індіанці заходили в крижану воду, де дрейфують айсберги, і пливли до них назустріч. Так робили не лише чоловіки, а й жінки та діти!
Можливо, колись народ проживав у місцях із сприятливішим кліматом, але був витіснений звідти. Прийшовши на Вогняну землю, ягани поступово втратили свою матеріальну культуру і якось пристосувалися до суворих кліматичних умов архіпелагу.
З приходом іноземців життя індіанців змінилося. Нажаль багато із них загинули від різних хвороб, які принесли з собою колонізатори. До того ж завезені ними вівці витіснили гуанако, на яких полювали вогнеземці. Тоді яганам нічого не залишалося, як нападати на худобу іноземців. А пізніше через комерційне полювання європейських та американських моряків зникли кити та тюлені, які теж були частиною раціону вогнеземельців.
Сьогодні останнім чистокровним представником яґанів та носієм мови є Христина Кальдерон. На згадку про свій народ вона разом із сестрою та онукою навіть написала збірку казок, які їй колись розповідали представники старшого покоління.
Слідкуйте за публікаціями Файної сторінки і в майбутньому ми обов’язково побулікуємо ці твори українською мовою.