Вважається, що таке поняття як притстріт, або як ще його називають “вроки” прийшли до нас із незапам’ятних дохристиянських часів, але фахівці, які вивчають його як культурне явище стверджують, що воно запозичене із стародавньої середземноморської віри.
Насправді стародавня середземноморська віра у пристріт має своїх прихильників і сьогодні по всьому світі. Об’єднює їх те, переконання в тому, що ті, у кого є «лихе око», ненавмисно приносять нещастя тому, кому вони заздрять.
Лихе око – це випадковий вид нещастя, і будь-хто може його кинути. Вважається, що просто привітати когось або захопитися власністю сусіда можна так що станеться біда, якщо це захоплення не супроводжується благословенням.
Ця віра дуже відрізняється від прокльонів, які вимагають присутність відьми або чаклуна, щоб зробити цілеспрямовано вчинити магію. Що стосується пристріту, то володіти ним може будь-хто, і для цього не потрібно особливих навичок. Історично склалося так, що різноманітні способи його застосування, запобігання та лікування створюють приголомшливий ландшафт, у якому важко орієнтуватися. Подібно до того, як амулети використовуються в багатьох культурах як обереги або для релігійного захисту, вони традиційно були лише одним із багатьох інструментів, які використовуються для боротьби з постійно існуючим ризиком пристріту.
Люди використовували різні ритуали та символи залежно від того, де вони хотіли запобігти пристріту, чи потрібно було вилікувати його наслідки. Вони можуть поставити роги на свій будинок, щоб поглинути пристріт, кинути чимось за кимсь, що проходить повз, не даючи йому зосередитись на них.
Цікавим є те, що пристріт не здатен нанести шкоду тому, хто зробить знак рогу своєю рукою. Це відвертає пристріт, вважаючи, що щойно його послали туди звідки він прийшов.
Є багато свічень про численні церемонії, щоб вилікувати лихе око, коли людина помічала за собою подіні речі. Вважалося, що майже все може бути вразливим до впливу пристріту. Через це людина, її дружина, діти або худоба можуть захворіти фізично або страждати від психічних проблем. Сільськогосподарські землі можуть стати менш родючими; може зламатися предмет домашнього вжитку, а з членом сім’ї трапиться щось погане.
Їжа також могла постраждати, тому кухня та процес приготування їжі часто вимагали певних ритуалів. Іноді людина могла просто зіткнутися з тривалим періодом невезіння, яке, здавалося, прийшло нізвідки.
Визначення того, хто кинув пристрій
Причина, чому людина регулярно дає благословення після того, як робить комусь комплімент, полягала в тому, що всі думали, що у них може бути лихе око. Тому було важливо зробити заяву про всяк випадок, щоб запобігти його негативним наслідкам. Заздрість розглядалася як щось, що будь-хто міг відчути на певному рівні, тому ніхто не міг уникнути випадковості стати заклинателем.
У деяких громадах пристріт вважався спадковим і постійним, але здебільшого це розглядалося як тимчасова проблема. Іноді вважалося, що заклинатель володіє певними характеристиками, завдяки яким вони з більшою ймовірністю потрапляють у цю заздрісну пастку. Особливо небезпечними вважалися ті, хто поводився асоціально, виявляв надто великий інтерес до своїх сусідів або вів незвичайний спосіб життя.
Виявлення заклинателя не було полюванням на відьом і не провокувало поганогом відношення до цієї особи. Скоріше, це була бездоганна місія щодо вирішення проблеми. Заклинатель часто погоджувався віддати зразок свого одягу для ритуалу зцілення хворих. Зрештою, залежно від релігійних вірувань культури, вважалося, що ефект злого ока викликався злими духами або чимось подібним. Емоція заздрості викликала цих надприродних сутностей, які тимчасово наділили заклинателя силою, яку він чи вона не хотіли мати.
Симуляція дурості або вульгарна поведінка, щоб захиститися від пристріту
Оскільки репродуктивність була важливою для сімей, діти вважалися особливо ризикованими до пристріту, особливо новонароджені.
Вилікувати лихе око можна було, але куди бажаніше було спочатку не допустити його дії. Переховування від людей було насправді єдиним способом повністю уникнути впливу пристріту, а це було практично неможливо навіть у найменш щільному сільському суспільстві. Тому потрібні були інші заходи.
Майбутні мами часто приховували вагітність і пологи до останнього моменту, щоб не привернути до себе заздрісних поглядів чи коментарів. Після народження їхніх дітей було звичайним називати їх дурними або робити альтернативні негативні коментарі, щоб відвернути заздрісні думки.
У деяких випадках вони також погано їх одягали, терли обличчя брудом або давали негарні прізвиська, щоб відвести пристріт. Безплідних жінок похилого віку, яких вважали соціально відмінними від решти спільноти, часто вважали потенційними заклиначами, оскільки очікувалося, що вони заздрять тим, у кого є діти.
Як не дивно, для протидії пристріту іноді використовували вульгарні ненормативні слова. Як згадувалося раніше, якщо людина робила комусь комплімент, наприклад, кажучи, що їй подобається своє блискуче волосся, для них було прийнято відразу ж отримувати благословення. Якщо вони цього не робили, була ймовірність бути враженою енергією лихого ока.
На щастя, вважалося, що існувало вікно можливостей, під час якого заздрісна людина могла відвернути цю енергію злого ока, що плаває навколо ефіру, готуючись до нападу. Вважалося, що певні лайливі слова, сказані стримано, зменшують його сили.
На Мальті, наприклад, було кілька кумедних прикладів, таких як għajnek f’sormok, що означає «підсунути очі до спини», і għajnek f’għajni, що означає «твоє око в моїй ср..ці», а друге око означає «так».
Змішування язичництва та релігії
Середземне море має довгу історію, і точне походження пристріту невідоме. Подібні вірування також поширені на Близькому Сході та в Азії. Проте в якийсь момент система вірувань навколо пристріту злилася з різними релігіями, що зробило її культурно прийнятною в більш традиційні часи, хоча її походження було набагато раніше.
Для захисту від пристріту люди іноді носили тканинні мішечки з травами, релігійними символами та зображеннями святих. Зазвичай над ними спочатку молилися, щоб наповнити їх захисною силою. Амулети були популярними, і вони могли приймати різні форми, поєднуючи релігійне та язичницьке. У наш час хамса або рука Фатіми популярна в прикрасах у всьому світі, як і символ блакитних очей. Історично їх носили для захисту від пристріту.
Цікаво, що часник також використовувався в багатьох регіонах і різними способами, щоб захиститись від злого ока. Оскільки більшість профілактичних засобів призначені для того, щоб відвернути заклинателя від того, чому він заздрить, все, що сильно пахне, звучить дивно або виглядає шокуюче, спрацює.
Кожен, хто любить хеві-метал, знає, що створення знака рогу рукою має досить довгу історію в цьому музичному жанрі. Однак чи знаєте ви, що його походження лежить у глибоко укорінених віруваннях, пов’язаних із пристрітом? Це був захист від італійських бабусь, які захищають від il malocchio , як рок-зірок так і їхніх шанувальників, які ідентифікуються один з одним за допомогою цієї мови жестів.
Традиційно знак рогу був способом відвернення пристріту після того, як він почав свою подорож у простір між двома людьми. Справжні роги тварин також демонструвалися на будинках, щоб відвернути пристріт, який міг кинути перехожий. Замість того, щоб просто створювати рукою форму рогу, людина іноді носила амулети у формі рогу.
Фізично приховуючи багатство або прикидаючись невдахою, люди зупиняли своїх сусідів від ревності до них, тим самим запобігаючи нещастя, пов’язане з лихим оком. Дорогу худобу також тримали подалі від сторонніх очей, а поїздка на ринок означала використання всіляких амулетів і ритуалів.
Сьогодні вважається, що негативні розмови про своє фінансове становище викликають коло негативу. Для людей популярно говорити про прояв власної удачі за допомогою позитивних думок і бути агентом власних змін. Але традиційно такі ідеї вважалися шкідливими для благополуччя, родючості, багатства та успіху, тому що лихе око ховалося всюди і лише чекало зовнішнього прояву щастя, щоб приступити до роботи.
Лікування лихого ока
Історія сповнена історій про прокляття, відьом і магію. Традиційно людина, яка думала, що її прокляли, прагнула зрозуміти не тільки, хто був причиною, а й кого вони залучили, щоб допомогти їм. Майже завжди потрібен був фахівець, щоб така магія була ефективною.
Зняття прокляття також було складною процедурою, яка поєднувала язичницькі та релігійні практики. Деякі відьми були вигнані з суспільства за роль, яку вони відіграли, а інші опинилися в набагато гіршій біді. Денонсація була дуже важливою частиною процесу.
У світі лихого ока людина могла кинути його випадково і без провини, але для лікування іноді потрібен був і фахівець. Трави, олії, вода, обпалене листя, молитви та релігійні співи поєднувалися, щоб створити ритуальні ліки для тих, хто вважав себе враженим лихим оком.
Діагностику також проводили з використанням олії та води, щоб переконатися, що людина дійсно постраждала від цього, і з’ясувати, хто наклав його. Ці так звані «фахівці» об’єднували язичницькі та релігійні системи вірування, щоб створити знайому й довірену церемонію , і часто заклинателя включали в ліки. Соціально прийнятно було ввічливо попросити заклинателя про допомогу, оскільки він не спричинив проблему навмисно.
Хоча в цій статті згадується багато різних частин Середземномор’я, проте система вірувань змінювалася з часом, кожна окрема спільнота все ще мала складний і дивовижний набір ритуалів, пов’язаних з цією проблемою, а в деяких випадках вони використовуються і нині. Прийнято вважати, що сільські середземноморські суспільства в минулому були відносно простими, але насправді це були складні місця, де лихе око співіснувало з віруваннями в чаклунство та релігію, створюючи багате культурне середовище.
Загалом антропологи розглядають пристріт так само, як і інші магічні практики. У часи невизначеності, коли виживання часто залежало від неконтрольованих елементів, таких як погода, вірування та ритуали допомагали людям пояснювати навколишнє середовище та керувати ним. Рідкі, але важкі явища, такі як посуха, безпліддя або хвора худоба, потребували пояснення поза випадковістю.
Автор Лаура Табоне