Минуле

МАТЕРІАЛИ ДОСІ ЗАСЕКРЕЧЕНО! ЖАХЛИВИЙ ЗЛОЧИН ЖУКОВА НА ТОЦЬКОМУ ЯДЕРНОМУ ПОЛІГОНІ

Те, що совок дозволяв деяким привілейованим військовим чиновникам витворяти по відношення до підлеглих їм солдатам і просто по відношенні до цивільного населення просто вражає. І те, що робить сьогодні путін не несе нічого нового, тому ми повинні дуже чітк розуміти із яким злом маємо справу. Не існує ніякого рузького міра є лише пекельна репресивна машина, яка працює на забезпечення божевільних амбіцій тирана.

В Оренбурзькій області Росії  14 вересня 1954 року,  на і під керівництвом маршала Жукова були проведені ядерні випробування в рамках військових навчань. Бомбардувальник скинув тоді з висоти 13 км ядерну бомбу потужністю 40 кілотонн у тротиловому еквіваленті, яка була підірвана на висоті 350 м. У результаті багато учасників цих навчань отримали різні дози радіоактивного опромінення.

Так вийшло, що жертвами маневрів зі застосуванням атомної бомби стали не тільки військові, забезпечені хоча б мінімальним захистом, а й цивільні особи, котрі працювали у військових частинах. Всі вони дали підписку про нерозголошення. Дані про ці випробування досі засекречені, проте приховати важкі наслідки для здоров’я людей виявилося неможливо.

Точне число загиблих від наслідків упливу радіації в результаті Тоцьких випробувань не встановлено дотепер. З очевидцями тих подій 55-річної зустрівся кореспондент «Радіо Свобода». «Страшний вибух, земля захиталася, посипалося зверху, гриб ось цей пішов, потім почав завертатися клубами», — згадує Лідія Лебедєва, якій за кілька днів до атомного вибуху виповнилося 17 років.

На Тоцькому полігоні вона разом із іншими учнями кулінарного училища відбувала практику в офіцерській їдальні. 14 вересня їм, неповнолітнім, як захист від радіації запропонували тільки ковдру.

«Вони там були екіпіровані, в бахілах, на них — комбінезони, протигази у них були. А мені веліли ковдру з розкладачки взяти», — обурюється жінка.

Цими ж ковдрами дівчата накривалися ще 40 днів, з полігону їх вивезли тільки 25 жовтня. А через вісім років Ліда Лебедєва народила доньку. «Дівчинка народилася хворою зовсім, без розумового та фізичного розвитку, — пустила сльозу жінка. — Пролежала вона 12 років. Зростом була з чотирирічну дитину, а кінцівки — як у півторарічної Через три роки після неї народився син, у нього була знищена вся ендокринна система».

Вирва, яка утворилась у центрі вибуху

У зоні Тоцького радіоактивного сліду за 50 років народжуваність знизилася майже втричі, а число вроджених аномалій виросло в 1,6 раза. Онкозахворювання в Оренбурзькій області — друга причина смертності населення після серцево-судинних. «Всі, хто отримав велику дозу радіації, померли відразу, впродовж року, — розповідає лікар-онколог Володимир Барановський. — За нашою території захворюваність висока, по Бузулукському району і по Бузулуку вона перевищує середньообласний показник».

Бузулук розташований за 50 км від місця вибуху, Оренбург — за 200, а Сорочинськ — за 30. Тоді ніхто навіть не намагався перешкодити проникненню місцевих жителів на небезпечну територію. «Ліс цей обгорів після атомного вибуху, — ділиться Валентина Сотникова, мешканка Сорочинського району. — Люди намагалися ще з цього лісу собі житло будувати, тому що безхазяйний був ліс, нікому не потрібен, люди зрізали все і будували житло. Два-три роки жили в цих будинках — і вмирали».

Крім 45 тис. військовослужбовців, від радіоактивної хмари постраждали більше 10 тис. мирних громадян, жителів довколишніх сіл. Лідія Лебедєва, котра стала інвалідом в 43 роки, свою безпосередню участь у випробуваннях мусіла доводити кілька років.

Ударна хвиля розкидала багатотонні танки, наче іграшкові, які знаходились на відстані від епцентру вибуху… Від тих, що були ближче не залишилось навіть сліда….

«1544 рублі сьогодні становить компенсація. У цю суму включені зубопротезування, проїзд по Росії раз на рік, міський проїзд, 50 % за радіо і 50 % за телефон. Бракує цих грошей. Навіть не знаю, як висловитися ще», — бідкається жінка.

Зараз у зоні ядерних випробувань у 58 населених пунктах проживають близько 40 тис. людей. За весь час жоден із них не отримав реальну допомогу від держави, яка компенсувала б втрачене здоров’я чи втрату родичів.

Олег Леусенко

Редакція може не поділяти думки авторів і не несе відповідальність за достовірність інформації в матеріалах із посиланням на зовнішні джерела. Роміщення цієї публікаці на інших сайтах без відкритого активного посилання на LikeMe заборонено.