Дослідники досі не можуть упевнено назвати дату його народження. Більше того – дедалі більше вчених схиляються до думки, що насправді всі ці геніальні твори були написані іншою людиною, причому дуже відомою…
Син торговця
Вважається, що Вільям Шекспір народився у місті Стратфорд-на-Ейвоні 23 квітня 1564 року, де через три дні його хрестили. Втім, в інших джерелах зазначаються інші дати, а в багатьох 26 квітня фігурує як дата народження. І вже неможливо визначити де правда, бо до наших днів практично не дійшло жодних документів, листів і навіть справжніх рукописів Шекспіра.
Батько Вільяма був дрібним ремісником і торговцем – робив рукавички, продавав ліс, ячмінь, шерсть, причому не дуже успішно. Окрім майбутнього драматурга, у сім’ї було ще семеро дітей. Практично невідомо, де навчався Шекспір, є лише відомості про те, що в Стратфорді на Ейвоні була звичайна безкоштовна школа, де давали мінімум знань, – швидше за все, він відвідував саме її.
І тут виникає ще одна загадка у житті Шекспіра – незрозуміло, як найпростіша сім’я та звичайна школа дали світові поета такого високого рівня з приголомшливими знаннями у найширших галузях науки та мистецтва? Адже на той час практично не існувало такого модного зараз поняття як «соціальний ліфт» – можливості легко потрапити з одного соціального прошарку до іншого завдяки дуже добрій освіті.
В Англії XVI століття діти ремісників здебільшого ставали саме ремісниками, і лише діти з дуже багатих та знатних сімей могли здобути серйозну освіту та долучитися до кращих зразків культури та мистецтва.
Тисячі слів
Тим часом, Шекспір, син звичайного ремісника, якщо судити з його творів, мав справді енциклопедичні знання – словниковий запас його становив приблизно 20 тисяч слів, тоді як у звичайної людини того часу він навряд чи міг перевищувати 2 тисячі. У сучасника Шекспіра Френка Бекона словниковий запас був 9-10 тисяч слів, а словниковий запас сучасного освіченого англійця не більше 4 тисяч слів. Більше того, Шекспір сам розширив англійську мову – він запровадив до неї 3200 нових слів.
Крім того, драматург знав іноземні мови – італійську, французьку, латинську, грецьку, причому читав класичні грецькі та римські праці в оригіналі – Гомера, Плавта, Овідія, Сенеки, Плутарха, досконало знав греко-римську міфологію. Дослідники встановили за цитатами Шекспіра, що він читав Монтеня, Ронсара, Аріосто, Боккаччо та багатьох інших відомих авторів минулого.
Він легко розмірковує про політичні реалії минулого і сьогодення, показуючи поінформованість про життя королів і придворних – говорить про це з таким знанням справи, ніби сам є одним із найсильніших цього світу… Канцлер Німеччини Отто Бісмарк одного разу написав про Шекспіра, що «поет був причетний до державних справ та до закулісного політичного життя».
Аналіз драм, хронік, сонетів Шекспіра показує, що він знався на юриспруденції, світовій історії, музиці і навіть ботаніці – у його творах зустрічається назви 63 рослин. Крім того, він непогано знав медицину та анатомію.
Драматург чудово розбирався у військовій справі, включаючи морське – найскладніше та насичене спеціальними термінами. Шекспір описував зі знанням справи життя аристократів та правила етикету, сцени полювання та багато іншого.
Якщо судити з творів Шекспіра, він побував у багатьох країнах, об’їздив всю Італію, чудово знав усі деталі місцевості, які важко описати, ніколи не бачачи їх.
Як сказав шекспірознавець Джон Мітчелл: “Шекспір був “літератором, який знав все”.
Тим часом біографія «реального» Шекспіра говорить про те, що він ніколи не виїжджав з Англії. У 18 років він одружився з 26-річною Енн Хатауей, у шлюбі з якою у нього пізніше народилося троє дітей. При цьому відомо, що жило молоде подружжя спочатку досить скромно. Далі слідує якийсь провал у кілька років у біографії «офіційного» Шекспіра, після якого він уже раптово опиняється в лондонському театрі «Глобус», де постійно ставляться його п’єси. В 1599 Шекспір - співвласник «Глобуса» і досить багата людина, він навіть отримав право на фамільний герб і дворянське звання. У 1612 році він залишив Лондон і повернувся до рідного міста. 25 березня 1616 драматург склав заповіт і помер 23 квітня 1616 – в передбачуваний день свого народження (ще одна загадка!).
Як писав у XIX столітті французький літературознавець та історик Іполит Тен: «Наші знання про Шекспіра обмежуються відомостями про народження, одруження та переїзд до Лондона. Ми впевнені лише в тому, що він переробляв чужі п’єси, зробив заповіт та помер».
До речі, у заповіті теж суцільна загадка: по-перше, він записаний нотаріусом зі слів Шекспіра, а по-друге, у ньому не фігурують його літературні твори, натомість перераховані всі речі з його будинку, включаючи стару бляшанку. Більше того, в його будинку, судячи з опису, немає жодної книги!
А сучасні графологи, вивчивши невпевнений підпис Шекспіра під заповітом, зробили висновок, що він не звик тримати перо в руці.
Дивний портрет
Цікаво, що майже всі твори драматурга відомі нам лише за друкованими виданнями, не збереглося жодного рукопису чи чернетки. Перша збірка його п’єс та історичних хронік була опублікована вже після його смерті. Серед шекспірознавців він відомий як «Перше фоліо». У 1623 році Джон Хемінг і Генрі Кондел, які працювали в шекспірівській трупі, видали його під назвою: «Містера Вільяма Шекспіра комедії, хроніки та трагедії. Надруковано з точних та справжніх текстів».
У цьому виданні є портрет Шекспіра, який довгі роки вважався чи не єдиним «справжнім» зображенням драматурга. Однак і цей портрет сповнений загадок! На початку 20 століття співробітники англійського модного журналу заявили, що камзол Шекспіра дуже дивно виглядає – половина складається з передньої частини, а половина з задньої.
Дослідники почали вивчати цю тему, і виявилося, що обидві руки на портреті цієї людини… праві.
Деякі шекспірознавці стверджують, що у людини на портреті одягнена маска, голова занадто велика, а шия занадто довга. І найзагадковіше – під камзолом видно ще один камзол. Верхній гудзик – це гудзик «нижнього» камзолу.
Хто він?
Звичайно, виникає питання – хто ж ховався під ім’ям Шекспіра, простакуватої і майже неписьменної людини? І навіщо йому треба було ховатись під чужим ім’ям, приховуючи власне обличчя?
Багато дослідників вважають, що це був філософ Френсіс Бекон, який здобув чудову освіту і володів прекрасним літературним складом. Однак, як ми вже писали, словник Бекона при цьому був удвічі меншим, ніж у Шекспіра, і його власні твори «не дотягують» за рівнем до шекспірівських.
Є версії, що це англійський поет Крістофер Марло – але його власним літературним творам далеко до генія Шекспіра.
Існує ще безліч версій про «справжнього Шекспіра». Однак, не виключено, що великим поетом і драматургом була королева Єлизавета Перша, остання з династії Тюдорів. Звернемося до кількох фактів.
Перший – відомо, що вона всіляко заохочувала та опікала театр «Глобус», в якому ставилися п’єси Шекспіра.
Другий – Єлизавета вважалася дитиною-вундеркіндом, вже в ранньому дитинстві вона показала великі здібності до мов, знала давньогрецьку, італійську, французьку та інші мови. Латиною вона читала твори стародавніх істориків і писала листи пресвященним людям Європи. Її виховували найкращі викладачі з Кембриджу. Звичайно, будучи королевою, вона розбиралася в міжнародній і внутрішній політиці, знала палацовий етикет і звичаї і багато іншого, що недоступне людям некоролівської крові.
Крім того є один невеликий пікантний момент. Деякі дослідники стверджують, що Шекспір мав нетрадиційну сексуальну орієнтацію. Ці висновки роблять на підставі того, що деякі його сонети присвячені чоловікам. Якщо ж уявити, що писала їх дама – все відразу стає на свої місця.
Звичайно, особа королівської крові, правителька Британії, не могла б зізнатися в такій дивній і низькій пристрасті, як літературна творчість та твір п’єс для театру. У ті часи актори та автори п’єс вважалися людьми третього ґатунку, лицедіями, блазнями. Але при цьому геніальні твори рвалися назовні, оскільки справжній поет не може мовчати. Тому не виключено, що так було створено найбільшу літературну містифікацію, ім’я якої Вільям Шекспір…