У Бразилії знаходиться неймовірне місце, не схоже ні на що, воно залишається в пам’яті яскравою плямою на все життя. Національний парк Lencios Maranhenses (Простирадла Мараньяна) – унікальне, дивовижне геологічне явище.
Піщані дюни з білого дрібного піску височіють до 40 метрів у висоту, а між ними відкриваються невимовної краси прісні прозорі озера, що займають площу понад 1000 квадратних метрів. Ленсойс-Мараньєнсіс розташований на атлантичному узбережжі північної частини країни, в штаті Мараньян. Знаходиться за 125 км від столиці штату, Сан-Луїса, можна екскурсію організувати і звідси, але зайві 125 кілометрів — це час, яке краще витратити на огляд дюн.
Це одне із найзагадковіших місць на планеті.
Химерне поєднання піску і води утворилося більш ніж тисячу років тому. У сезон дощів (тут випаде в 300 разів більше опадів, ніж у знаменитій Сахарі) вода скупчується в долинах між барханами, утворюючи безліч лагун, що створюють унікальний по красі краєвид — бірюзові, зелені та сині дзеркала озер серед білосніжних бархатистих шовковистих пісків. Цей фантастичний, дивовижний ландшафт сягає площі понад 1,5 тис. км², врізається вглиб материка майже на 270 км, а протяжність дюн уздовж берегової лінії становить близько 44 км.
Червень – вересень – найкращий час для відвідування цієї казкової дивини, коли вже досить сонячно, але лагуни ще наповнені водою.
У липні деякі лагуни в парку досягають до 100 м завдовжки і 50 м завширшки. Грудень – квітень – сухий сезон, коли середня температура повітря досягає +36 ° С, лагуни частково пересихають, багато їх мешканців зникають і Ленсойс-Мараньєнсіс починає виправдовувати свій «пустельний» статус. З січня по червень у Lençois Maranhenses ллють зливи, причому в таких кількостях, що вода не встигає йти в грунт, а накопичується в долинах між дюнами, формуючи казкові по красі сині та бірюзові лагуни, що досягають піку наповнення в червні-вересні. Якби не басейн Амазонки, який на кшталт сполучених судин створює рівень води у лагунах і не дає воді всмоктуватися в пісок, — одних дощів для створення цієї гри природи було б недостатньо. Вода піднімається між дюнами, утворюючи озера. І тут стається справжнє диво – оживає життя — риби, рачки, краби, мангрові зарості…
А коли вода Амазонки поступово йде, і в сезон низької води вода йде з озер. І природа засинає. Проте з настанням сезону дощів водоймища знову наповнюються живністю.
Чому «Простирадла Мараньєнсіс»?
Якщо дивитися на парк з висоти пташиного польоту, виникає відчуття, що внизу розстелене гігантське покривало, що змінює колір залежно від кута сонячного проміння, яке полощуть і тріплять пориви вітру. Під впливом потужних вітрів з екваторіальної частини Атлантичного океану піщані дюни і лагуни постійно переміщуються, тому кожен пейзаж Ленсойс-Мараньєнсіс прекрасний і неповторний, але вкрай недовговічний. Якщо ви побачили пейзаж, і він вам сподобався, знайте, що він не повториться більше ніколи.
У найчистіших озерах постійно вирує життя. Досі незрозуміло, як з’являються і куди зникають тварини та риби під час сезону дощів. Вчені висувають купу гіпотез. Тільки незрозуміло, чому нічого не роблять, щоб гіпотеза перетворилася на науковий факт.
1. Ікра риб та крабів може зберігатися в піску до приходу нової води.
2. Дивно, що, незважаючи на майже безслідне зникнення більшості лагун у період сухого сезону, практично все населено живністю: тут живуть молюски, кілька видів риб, краби та черепахи. Залишається загадкою, яким чином з настанням сезону дощів в озерах відразу з’являється безліч водних жителів. Фахівці припускають, що ікру в цей район заносять птахи, які прилітають із моря. Але ця версія не витримує критики.
3. Риби породи лепідосирен (лат. Lepidosiren paradoxa), або лускатник американський, проводять сухий сезон у стані спокою, закопавшись глибоко в пісок до вологого шару ґрунту. З приходом сезону дощів і з появою лагун, лепідосирени «відкопуються» і в водоймах, що знову утворилися, ведуть звичний, що склався
століттями спосіб життя. Це факт. Такі риби є. Чому гіпотеза…
У мангрових хащах зустрічаються олені, золотаві зайці та хом’яки, а в заплавах річок та озер водяться
каймани та краби. Природні басейни, що виникли неподалік річок, зазвичай, у результаті об’єднуються із сусідніми водними артеріями, це створює своєрідні канали переміщення риби.
Фантастичний пейзаж, не земний… Єдине місце у світі, коли між дюнами, справжніми (не маленькі, від 20-40 метрів) озера прісної води. Озер і дюн – тисячі. За цим озером ще озеро, за ним ще… І всі вони між дюн, чи дюни між озер? Красиво. Особливо на заході сонця і сході.
У 1981 році заснували парк, що зупинило потенційну руйнацію землі та нафтові спекуляції.
На задньому фоні не небо, це також дюни. Світло так падає. Річка біжить між дюн, це її заплава.
На задньому плані хвилі Атлантичного океану.