В історії збереглися уривчасті відомості про те, що у стародавніх греків ще задовго до нашої ери були особливі захисні обладунки-панцирі, які називалися ліноторакс. Відомо, що вони були легкими, не обмежували рухів, але водночас відрізнялися особливою міцністю – їх не могли пробити списи та стріли.
Історія їх появи втрачається у століттях, але деякі факти говорять про те, що ліноторакси придумали етруски – тому що саме в мистецтві етрусків здебільшого збереглися зображення цих панцирів.
Ахілл перев’язує пораненого Патрокла. Зображення з міста етрусків Вульчі, 500 до н. е..
Цікаво, що на цих зображеннях дуже добре видно, що ці обладунки одночасно і легкі, і тверді. На двох зображеннях вище та нижче ви можете побачити, як незав’язані наплічники випрямляються вгору.
Цікаво, що достеменно невідомо, як і з чого вони були зроблені. Більшість істориків вважає, що ліноторакс – це лляна тканина, просочена якимось особливим клеєм і складена у кілька шарів. Причому це припущення ґрунтується на стародавніх текстах, в яких говориться, що коли Олександр Македонський був в Індії, то він отримав 25 тисяч нових панцирів для своєї армії. І тоді він наказав спалити всі старі й поношені обладунки. І дослідники зробили висновок – якщо ліноторакси горять, отже, вони виготовлені з тканини.
До речі, зверніть увагу, що на обладунках етруського Марса не зав’язки, а справжні металеві кнопки!
Але є цікавий нюанс. Історія сучасних бронежилетів розпочалася наприкінці ХІХ століття, причому спочатку їх робили із сталевих пластин. Це були важкі, незручні вироби, які при цьому не особливо захищали. Але потім, у міру розвитку технологій, бронежилети ставали дедалі легшими, гнучкішими і при цьому міцнішими. Нині їх роблять із високоміцних модульних захисних тканин – кевлару, араміду, а останніми роками почали використовувати термопластичні полімери, наприклад, надвисокомолекулярний поліетилен.
Бронежилети з цих матеріалів дуже легкі, але дуже міцні. При цьому, хоча вони і розраховані на роботу при підвищених температурах, наприклад, на пожежах, але через кілька годин перебування в сильному вогні вони згорять, точніше, розплавляться.
Виходить, що найсучасніші захисні вироби можна порівняти з тими, якими були оснащені воїни Олександра Македонського. Цікаво, що секрет виробництва лінотораксів на початку нашої ери був втрачений, і воїни билися вже у важких обладунках та кольчугах.