У наших предків з богами все було складно. І мова тут навіть не про відносини: «вища істота – простий смертний», а про просто величезну кількість цих вищих істот.
Бог чогось там, або чума в Афінах
Найдивнішим, і при цьому дуже завбачливо створеним, з дальнім, так би мовити, прицілом був давньогрецький бог Міскеллані. У Стародавній Греції кожен бог за щось відповідав. А знаєте, за що відповідав Міскеллані? Відповісти на це питання вкрай не просто! Тому що самі греки не знали, які функції цей бог виконує і чим обмежуються сфери його впливу. Це був такий собі універсальний бог, який був повелителем і відповідальним за все те за що не відповідають всі інші боги.
З’явився він у такий спосіб. В Афінах якось вибухнула чума. Афіняни тут же кинулися приносити жертви всім своїм богам по черзі. Бики, вівці і кози падали замертво під ножами жерців на славу Зевса, Посейдона, Афіни, Артеміди, Гефеста і всього пантеону богів за ступенем їх значущості. Але раптом настав момент, коли жертви всім богам були принесені, а чума як гуляла по місту, так і продовжувала гуляти. Це була катастрофа! І тоді хтось розумний (серед стародавніх греків досить часто зустрічалися розумні люди) зібрав народ на жертовному полі і заявив:
– Шановне панство! А, може так ся стало, що ми щось упустили? Можливо, існує бог, якого ми просто не знаємо і тому не принесли йому жертви? Ось він і ображається!
Громада задумалась. Через якийсь час з натовпу вийшов філософ і зауважив, що немає резону даремно переводити овець і кіз, а тим більше биків, на бога, якого немає.
– Адже ніхто не знає, за що відповідає цей ваш бог, якого ніхто не знає – сказав філософ. – А раптом ми помилимося, і він ще більше образиться. Або, можливо, він взагалі не існує, тоді просто кіз і овець шкода.
– Чорт з ними, з козами, – заперечив хтось розумний. – А бог не образиться тому, що він буде відповідати … буде відповідати … За те, чого ми не знаємо! Цей бог стане богом невідомих нам явищ, втрачених варіантів розвитку подій, всього того, що ми забули згадати, або ще не придумали і не винайшли!
Це був тріумф! Натовп завив від захоплення, ще б пак – такий красивий і елегантний вихід із безвихідного, здавалося б, положення. Всі тут же кинулися заколювати кіз і овець на честь бога, що відповідає за те, чого немає.
Як це вплинуло на розгул чуми, нам невідомо. Ми підозрюємо, що вона сама закінчилася, але дивний бог, який отримав ім’я Міскеллані, залишився в пантеоні і почав регулярно отримувати всі належні жертви і підношення.
І петельки не забудьте. Богиня Кардеа
Стародавні римляни мислили більш вузько, ніж стародавні греки. Ні, не те щоб вони були дурніші, просто римлян більше приваблювала конкретика, ніж якісь абстрактні явища. Так, наприклад, римлянам належить створення богині дверних петель. Історія була дуже каламутна і не обійшлася без криміналу.
Почалося все з того, що дволикий Янус, шанований як божество всіх починань, а також дверей, входів і виходів, захотів любові. Об’єктом своїх бажань він вибрав якусь Кард – дівчину привабливу, але просту, проте вона володіла деякими магічними здібностями.
Самій Кард Янус ніколи не подобався, і вона вирішила від нього спекатись, замкнувши за допомогою магії в печері, але при цьому геть забувши, що замикати бога, відповідального за входи і виходи, – заняття саме по собі безглузде.
Коротше кажучи, Янус домігся свого, а жінка отримала в нагороду частину його роботи – тепер Кардеа відповідала за дверні петлі. У римлян, до речі, ця богиня користувалася популярністю, і на честь неї навіть свято було створено – 1 червня, День богині петель. А ось останнім часом її щось зовсім забули.
Господарі відхожих місць
Про скрупульозність древніх римлян щодо богів і їх сфер відповідальності говорить той факт, що у них був Стеркуліус – бог фекалій, а також – Клоакіна – богиня системи каналізації. Ранні християни стверджували, що у римлян є ще бог, який відповідає за діарею і запори. Але в джерелах самих римлян цей бог не згадується, можливо, християни щось переплутали або зі зла придумали таку дурницю.
Що стосується каналізації та її вмісту, то тут у багатьох народів – не тільки у римлян – рівень обожнювання перевищував все допустиме. В Японії, наприклад, в кожній префектурі був свій бог туалету – ми їх навіть перераховувати не будемо, так як їх імена дуже довгі, і це займе дуже багато місця. Тут туалети завжди були красивими і дуже чистими, запахи знищувалися за допомогою ароматних рослин. Відходи не зберігалися місяцями в смердючій ямі, а швидко утилізували і перероблялися в гній. Власне, богам туалету поклонялися ще й тому, що вони ж, забезпечуючи поля добривами, побічно відповідали за урожай.
У Кореї за туалет відповідала Чеукшін – дівчина легкої поведінки, любила всякі збочення, які не кожному смертному за смаком. Щоб дамочка не приставав як попало до людей, її періодично задобрювали подарунками.
Термінус – римський бог меж
Однак повернемося в Рим і познайомимося з дійсно серйозним богом на ім’я Термінус, який відповідав за кордони всього, чи то за межі чиєїсь дачі в дві сотки з табличкою «Приватна власність», чи то межі великої імперії.
Відведені кордони відзначалися спеціальними каменями – на яких часто присутній напис, що обіцяє страшні кари на голову того, хто зрушить камінь хоч на міліметр в сторону. Серйозне покарання чекало і близьких порушника.
Справа в тому, що межування в ті давні часи викликало не меншу кількість чвар і судових тяжб, ніж тепер. А тому раз і назавжди відведені кордону шанувалися як священні і непорушні. Більше того за законами того часу будь хто неупвоноважений за порушення такого каменя міг бути покараний на смерть будь ким.