Протягом усього розвитку християнства відомо лише кілька випадків, коли Благодатний Вогонь не хотів сходити. Історія знає лише про існування трьох таких кричущих подій. Дивною є прихильність Благодатного вогню до православ’я. Природу цієї прихильності ніхто не може пояснити, але історія залишається історією. Як відомо вогонь не сходив і пояснювали це провиною і завищеною зарозумілістю окремих людей.
Стародавні часи
На початку тисячних років виникли непорозуміння між главою Римсько-католицької церкви і Константинопольським Патріархом. Це сталося в 1054 році. Тоді Папа Лев IX направив до Константинополя делегацію, щоб вирішити виниклі конфліктні питання. Очолювати делегатів було доручено кардиналові Гумберту. Але тоді шляхи примирення не були знайдені.
У липні того ж року католицькі посланці оголосили, що ними усунутий Патріарх Михайло. Вони навіть відлучили його від Церкви. Але Михайло так просто дані дії не залишив. Його рішенням було передача легатів анафемі, що він зробив 20 липня.
Так стався розкол в релігії, розділивши Церкву на Православну Східну і Римо-католицьку Західну. Католики сконцентрували свою релігію в Римі, зробивши його своїм головним містом. А у православних таким центром став Константинополь. Протягом декількох століть в Єрусалимі панувала Православна Церква. За весь цей час жодного разу не сталося, щоб Благодатний Вогонь не зійшов на віруючих.
Йшов час, і в 1099 році Єрусалим завоювали хрестоносці. Таким чином представники Римо-католицької Церкви, спираючись на знать і оголосивши православних відступниками, стали утискати їх. З того самого часу Православна віра стала буквально під забороною. Тим, хто вірив в Православ’я, заборонялося відвідувати Храм Гробу Господнього. Віруючих виганяли з усіх храмів, проводили конфіскацію їх власності і приміщення, що належали Православній Церкві.
Утиски доходили до катувань. За наказом першого римського ставленика, патріарха Арнольда, стали виганяти сектантів-єретиків (мається на увазі тих, хто сповідував православ’я) з приміщення Храму Гробу Господнього.
Після цього за його наказом почали катувати православних ченців, випитуючи у них місце зберігання Розп’яття та інших мощей. На зміну Арнольду прийшов Дімеберт Пизанский, який діяв ще жорстокіше. Вигнав всіх місцевих християн подалі від Храму. А потім цей патріарх в Святе місце для всіх християн дозволив заходити тільки латинам.
Кара трапилася в 1101 напередодні Великодня. Тоді в Кувуклії не відбулося явище сходження Благодатного Вогню. Згідно історичними записами це трапилася, тільки коли всередину Храму знову дозволили увійти східним православним християнам, тоді Святий Вогонь зійшов на віруючих. Після цього Балдуін I постарався відновити в правах місцевих віруючих християн.
Середньовіччя
Наступний випадок, коли Благодатний Вогонь не бажав сходити, трапився у Велику Суботу 1579 року. За два роки до цієї події під час османського правління змінився черговий «мер» Єрусалима. Тоді вірменським священикам вдалося домовитися з новим керуючим, що місію зустрічі Благодатного Вогню замість православного Патріарха з Єрусалиму буде віддано комусь із служителів вірменської православної церкви. Вірменська церква раділа.
Повіривши вірменським священнослужителям, багато їх одновірців зібралися в Єрусалимі, прибувши з різних близькосхідних країн. Вони хотіли на самоті відзначати Великдень. Ці побожні священики до того ж не посоромилися в Великий День 1579 року не впустити православного Патріарха в Храм. Софроній IV з його оточенням не мали права входити в Храм Гробу Господнього. Їх залишили стояти за замкненими дверима зовні. Самовпевнені служителі Вірменської Церкви зайшли в Каплицю і почали молитися про зішестя Благодатного Вогню. Однак їхні заклики не дійшли до вух Господа.
Залишені біля замкнених дверей Храму Гробу Господнього православні священики теж відправляли свої молитви до Бога. Раптом пролунав якийсь тріск. Несподівано з’явилася тріщина на храмовій кам’яній опорі, яка стояла зліва від замкнених дверей Храму. Раптово звідти вийшов Благодатний Вогонь . Святе Полум’я запалило свічки, які тримав Єрусалимський Патріарх. Це була справжня радість православного єрусалимського священства. Священики, які стояли за дверима, зайшли в Храм і стали славити Бога. Обпалені місця сходження Благодатного Вогню навіть в наші дні видно на древній кам’яній опорі Священного Храму.
Таке явище було єдиним випадком за весь час існування християнства, коли Божественний Вогонь з’являвся не в Храмі. Чому вогонь був прихильним до православних вірян і цього разу- невідомо. Побачивши це чудо, присутні дуже зраділи. Від захоплення араби, які сповідували християнство, почали здійснювати неймовірні стрибки і викрикувати: «Ти один Бог наш, Ісус Христос, наша справжня віра єдина – віра православних християн». Це видовище описав монах Парфеній. Османська влада дуже розсердилися на зарозумілість вірмен. Спочатку вони навіть хотіли стратити архієрея. Але потім помилували його. Для науки, вони наказали йому завжди слідувати в даній церемонії за Православним Патріархом. З тих пір вірменський архієрей більше не братиме участі в отриманні Благодатного Вогню. Велику кількість разів протягом століть, змінювалися уряди, але цей звичай зберігається і до цього дня.
Але це не було єдиною спробою ісламської влади перешкодити церемонії явища Благодатного Вогню. Одного разу мусульманський правитель велів поміняти кунжутні гноти в свічках на мідний дріт. Він думав, що свічки не спалахнуть і явище не відбудеться. Але всупереч всім підступам мідний дріт спалахнув, і диво все рівно сталося.
Сучасність
Ритуал склався з давніх традицій. Настоятель, монахи Лаври Святого Сави Освяченого і місцеві православні ченці – незамінні фігури таїнства явища Божественного Вогню. Щороку у Велику Суботу опечатується Кувуклія. Через півгодини після цього молоді араби-християни починають кричати, тупати, бити в барабани і викрикувати тексти молитов. Після цього молоді чоловіки верхом один на одному вриваються в Храм Гробу Господнього. Під склепінням Храму вони починають співати і танцювати.
В історичних джерелах не збереглося, коли саме було встановлено такий ритуал. Крики і співи арабських хлопців – це древні тексти молитов, які молоді араби вимовляють на своїй мові. Таким чином вони звертаються до Ісуса та Богородиці. Також вони просять Святого Георгія Побідоносця, особливо шанованого в Східних країнах, помолитися про дарування Божественного Вогню.
Коли в Єрусалимі було британське правління в 1918-1947 роках, губернатор-англієць вирішив накласти заборону на «дикі» танці арабської молоді. Єрусалимський Патріарх волав в молитвах до Бога протягом двох годин, але Вогонь так і не сходив. Не дочекавшись дива, він з власної волі порушив наказ британського губернатора і впустив в Храм Гроба Господня танцюючу і співаючу арабську молодь. Після цього, як повністю відбувся ритуал, Благодатний Вогонь таки зійшов до віруючих, і диво сталося.