Це унікальна старовинна колядка “Ой у саді в саді” що є складовою традиції, яка збереглась на Прикарпатті у моїй рідній Саджавці із незапам’ятних часів.
Таких колядок є декілька. А співають їх хлопці дівчатам цілу сьогоднішню ніч. Кажуть ця традиція сягає ще дохристиянських часів і береже в собі багато таємниць і загадок нашої історії.
Хлопці збираються навколо лідера-колядника, якого називають “береза” (щоправда коли я сам ходив у драницю то в нас майже у кожній хаті березою був той, хто приводив цю драницю).
Раніше досліджував трохи цю традицію і знайшов інформацію, яка підтверджує дохристиянські витоки і слово “береза” немає нічого спільного із назвою дерева а в перекладі із якоїсь (не згадаю з якої) древньої мови означає “той, що прославляє сонце” або “сяючий” він мав право проголошувати похвали Сонцю.
Чим було Сонце в ті часи для людей – важливо, але заглиблюватись не буду. Вважаю, що часто варто досліджувати історію через подібні традиції а не цензуровану всілякими совковими режимами літературу. Такі традиції – це і є саме той діамант на дорозі, про який писав Франко.
Про це в соціальній мережі Фейсбук пише Юрій Іваночко та додає запис однієї із колядок у виконанні Назара Лисака.