Батьки вирішили відучити своїх дітей від смартфонів і забрали їх, але ця ідея виявилася не такою вже й гарною. Через відсутність можливості зв’язатися з родичами маленька дівчинка опинилася сама у великому місті, проте все ж таки змогла врятуватися завдяки своїй кмітливості. Правда, після всього пережитого вона не отримає довгоочікуваний смартфон, адже ця подія лише переконала маму школярки у тому, що вона права, інформує Ukr.Media.
Мікаела Бірмінгем, режисер відеоконтенту і виконавчий продюсер порталу Scary Mommy (“Страшна матуся”), відзначена премією “Еммі”, 29 січня розповіла історію про зникнення своєї доньки у Нью-Йорку. Її молодша 10-річна донька грає у хокей і на одному з тренувань зламала собі руку. Мікаела вирушила з нею до лікарні, а старша 11-річна донька у цей час займалася плаванням і, за планом мами, мала зустрітися з нянею своєї однокласниці у Starbucks, що у двох кварталах від басейну, але цього не сталося.
Винним у цьому стало рішення Мікаели і ще кількох батьків зі школи, де навчаються дівчата, позбавити дітей смартфонів. Дорослі вважають, що якщо вони виросли без телефонів, то і їх діти теж зможуть. Вони стануть більш самостійними та не будуть постійно дивитися на дисплеї.
Доньки Мікаели знали напам’ять мобільні номери батьків і дзвонили їм зі стаціонарних телефонів або позичали стільникові у друзів. Бірмінгеми домовилися, що придбають своїм дітям телефони, коли відчують, що настав час.
“Ми прагнули до живого спілкування між дітьми та хотіли зберегти його якомога довше”, — розповіла Мікаела.
У той нещасливий день, поки Мікаела заспокоювала молодшу доньку у лікарні, старша так і не прийшла на зустріч з нянею. Невдоволена жінка зателефонувала мамі.
“Вона сказала, що знаходиться у Starbucks вже пів години, але досі не бачила дівчинку. Серце вискакувало з грудей. Мій ідеальний маленький план зруйнувався. Де вона могла бути? У неї не було телефону. Вона сама. У Нью-Йорку. Виявилося, що мої плани ніщо проти звичайного смартфона.”
Жінка не уявляла, що їй робити — вона знаходилася в іншому кінці міста, її чоловік взагалі був за кордоном.
Спостерігаючи у лікарні за шаленими батьками, які несли на руках новонароджених з пропасницею, сильним кашлем або опухлими пальцями, прищемленими дверима, я думала лише про те, що раптово втратила дитину. І раптом мені зателефонували з невідомого номера. Це була моя донька.
Виявилося, що дівчинка і няня пішли у різні кав’ярні. Після години очікування жінки дівчинка зайшла у вестибюль житлового будинку, де запитала у консьєржа, чи може вона скористатися стаціонарним телефоном.
“У її голосі не було ані краплі паніки. Вона почувалася дорослою дівчинкою і впоралася з ситуацією.”
Жінка швидко пояснила доньці, як зустрітися з нянею, і все закінчилося добре. Але те, що сталося, зовсім не переконало Мікаелу — вона як і раніше вважає, що смартфони її дітям не потрібні, адже вони й без телефонів чудово можуть з усім впоратися.
“Мало того, що вона не дивилася на екран, коли сиділа сама у кафе, не знаючи, хто знаходиться навколо, так вона до того ж і спостерігала за людьми, контролювала все. Вона розмовляла з дорослими, захищала себе і спокійно впоралася з ситуацією, вчинивши правильно.”
Мікаела вважає, що її донька зможе обійтися простою розкладачкою, у якій немає жодних додаткових функцій. На думку мами, усі інструменти сучасних телефонів, що полегшують життя, не допоможуть дітям вирішувати проблеми самостійно.
“Я хочу, щоб мої дівчатка пересувалися містом впевнено і без страху. Якщо раптом поїзд зламається, вони не дивитимуться на екран, а підуть до начальника станції. Смартфони не роблять життя дітей безпечнішим, а обмежують їх здатність орієнтуватися у складних ситуаціях. Для мене важливіша їх самостійність, ніж можливість дізнатися у будь-який час їх координати через GPS.”