Після старту опалювального сезону, який супроводжувався зростанням тарифів на газ, українці стали скаржитися, що якість блакитного палива різко погіршилась. У соцмережах з’явилося безліч фотографій і відеороликів, на яких видно, що газова квітка конфорки на плиті не “здорового” блакитного кольору, а “хворобливого” помаранчевого або навіть жовтого відтінків. Таку зміну палітри українці пов’язують з тим, що паливо просто “бодяжать”, а платити за сурогат доводиться як за чистий газ. Чи так це насправді, і як реально перевіряти і контролювати якість палива в квартирах і будинках.
Повідомляє patrioty.org.ua
Час чистити сопла
Головний показник якості природного газу – його калорійність або теплота згоряння. Чим вища калорійність блакитного палива, тим менше його потрібно витратити, наприклад, для того, щоб закип’ятити на плиті воду в чайнику.
Калорійність газу повинна відповідати ГОСТу 5542-87 “Гази горючі природні для промислового і комунально-побутового призначення”. Відповідно до цієї нормативки, яка, до речі, була розроблена ще в СРСР наприкінці 80-х, теплота згоряння газу повинна бути не нижче 7600 ккал/куб.м. Правда, ще в 2015 році уряд видавав наказ, за яким з 1 січня 2018 року ГОСТ повинен бути скасований. Але мабуть нові стандарти написати не встигли, тому в 2017 році дію нормативу продовжили до 1 січня 2019 року.
Чи зміниться нижній показник калорійності газу з нового року або Кабмін залишить робочою радянську нормативку, поки сказати складно. Однак “Нафтогаз” раз по раз заявляє, що якість природного газу в трубах у споживачів України анітрохи не поступається якості палива споживачів в ЄС. Більш того, калорійність газу в газорозподільних мережах по Україні, за словами газових чиновників, змінюється в межах від 8000 до 8250 ккал/куб.м, а це вище нижньої межі – так що не варто панікувати. А якщо раптом конфорка замість блакитного горить жовтим, то засмічена побутова плита або в приміщенні недостатньо кисню для нормального горіння газу. В “Нафтогазі” радять прочищати сопла і провітрювати приміщення.
“Звичайно, дуже багато залежить від правильності використання газу, настройки плит, пальників, систем подачі. Але пояснювати всі проблеми, які виникають у споживачів, тим, що вони не провітрюють кухню – це інша крайність, – каже експерт в енергетичній сфері Геннадій Рябцев. – Дуже багато що визначається не тільки вмістом метану, але й тиском газу в мережах, наявністю домішок, які можуть виникати через те, що в підвідних трубопроводах накопичився осад. Ясна річ, що в магістральних трубопроводах якість газу відповідає нормам, і в мережах високого тиску якість в нормі, але чим нижчий тиск (а на шляху до побутового споживача він знижується, – ред.), тим більше може виникнути проблем”.
Газ не молоко
Справедливо зазначити, що калорійність газу – далеко не єдиний показник його якості. На час закипання води в чайнику можуть впливати і багато інших фізико-хімічних показників газу, як-то концентрація сірководню, частка кисню, маса механічних домішок, а також тиск в мережах і навіть час доби, коли побутовий споживач користується газом.
Калорійність блакитного палива і інші фізико-хімічні показники перевіряє “Укртрансгаз” на вході в Україну магістральних газопроводів. Такі перевірки робляться кожну добу. Якість газу, що поставляється з ГТС в розподільні мережі, а з мереж в наші будинки, моніторять 69 хіміко-аналітичних лабораторій “Укртрансгазу” один раз у тиждень.
Щомісяця “Укртрансгаз” публікує статистику калорійності того газу, який підприємство передає з ГТС в газорозподільні мережі облгазів. Згідно з цими даними, за 11 місяців 2018 року калорійність газу не опускалася нижче 8000 ккал/куб.м, а всі побоювання абонентів на той рахунок, що газ можуть “бадяжити”, в “Нафтогазі” рішуче відсікають. Мовляв, блакитне паливо – не молоко, його так просто не розбавити.
“Насправді існує ціла лінія технологій з регулювання теплотворної здатності газу, який поставляється, – додає Рябцев. – Ці технології працюють ще з радянських часів, коли з’явився магістральний трубопровід Уренгой – Помари – Ужгород. Там були спеціальні установки, які дозволяли вирівнювати теплотворну здатність газу на рівень експорту. Звичайно, ніхто не говорить, що в газ спеціально додають повітря. Підмісити повітря в газ – це створювати вибухонебезпечну суміш. Ніхто на це не піде, але регулювати теплотворну здатність газу можливо. Це факт”.
Сам собі контролер
Але як же дізнатися, наскільки якісний газ надходить до кінцевих споживачів – простих українців. Чи відповідає якість блакитного палива хоча б радянському ГОСТу?
У теорії для цього необхідно звернутися до свого оператора газу з письмовою заявою і зажадати перевірки якості палива і параметрів тиску в системі. Згідно з постановою НКРЕ №2494 “Про затвердження Кодексу газорозподільних систем”, після отримання такої заяви постачальник зобов’язаний протягом двох (норма для міст) або п’яти (норма для сільської місцевості) днів направити до споживача свого представника і взяти контрольну пробу газу.
У разі, якщо лабораторною перевіркою буде встановлено, що газ не відповідає ГОСТу, оператор зобов’язаний провести перерахунок і виплачувати грошову компенсацію, яка розраховується з дня подачі заяви і до моменту усунення проблем з якістю. Але якщо правда виявиться на стороні оператора газорозподільної мережі, то абоненту доведеться з власної кишені компенсувати фінансові витрати за перевірку якості блакитного палива (близько 5 тисяч гривень).
Але це в теорії. На практиці все зовсім інакше і набагато гірше. По-перше, далеко не всі оператори взагалі знають, що вони зобов’язані брати такі проби за заявою абонентів.
“Ми таких робіт не виконуємо. Це ви краще десь в приватні лабораторії звертайтеся… не знаю, зараз вам не підкажу”, – сказали у Броварському територіальному відділенні “Київоблгаз Збут”.
Звичайно, наполегливий абонент може прийти в гості до оператора, посваритися, потикати пальцями в нормативні акти і, в підсумку, домогтися перевірки якості. АЛЕ! Тут починається найцікавіше: більшість абонентів просто не бачать сенсу в ініціюванні подібних перевірок, адже для дослідження якості газу облгаз має повне право залучати свої власні хімлабораторії. Чи не складно припустити, яким виявиться результат після перевірки за принципом “свій до свого за своїм”. Правда, у споживачів є можливість замовити дослідження і в іншій лабораторії, але за свої кошти, та й таку лабораторію ще потрібно знайти.
Ситуацію, що склалася, експерти називають повністю абсурдною.
“Тільки в Україні перевіркою якості газу займається підрозділ постачальників цього газу. Виходить, що споживачеві продає газ та ж сама юридична особа, що забезпечує його якість і одночасно захищає права споживачів. Ну це ж маячня: постачальник захищає права споживача. Це як? Якщо все так добре, чому ніхто не поспішає створювати в країні спеціальну службу, яка б займалася контролем якості поставок. Доки такої служби немає, всі розмови про те, що якість газу в межах норми – це просто розмови. Провести незалежну перевірку ніхто не в змозі. Всі перевірки здійснюють особи, зарплата і місце роботи яких безпосередньо залежить від результатів проведених ними досліджень”, – нарікає Рябцев.
“Повинен бути арбітр, так званий енергетичний омбудсмен, який би стежив за цими питаннями”, – додає енергоексперт Валентин Землянський.
І такий омбудсмен є, правда, поки тільки на папері і в проекті закону, який більше року лежить в стінах українського парламенту. І це незважаючи на те, що нормальний захист прав споживачів ринку енергії (чим і повинен займатися омбудсмен) – одна з вимог угоди про асоціацію з ЄС.
До речі, про ЄС. Там споживачі платять не за обсяг спожитого газу, що вимірюється в кубометрах, а за фактичне тепло, отримане від спалювання цього палива, що вимірюється в кіловат-годинах. Це справедливо, адже будь-якому абоненту потрібен не сам газ, а кількість тепла, яке він виділяє. У січні минулого року НКРЕ зобов’язала операторів газорозподільних систем вказувати в платіжках абонентів не тільки обсяг спожитого газу, а й кількість тепла, отриманого внаслідок його спалювання. Але що це змінило?
“У платіжках звичайно можна встановити кіловат-години, які залежать від калорійності газу: чим більше теплотворна здатність газу, тим більше кіловат-годин. Але ми знову приходимо до питання: а судді хто? Хто буде контролювати, що споживачеві постачають газ саме тієї калорійності , яка записана в платіжці і він виділив саме стільки енергії при спалюванні, скільки записано в платіжці”, – підсумував Землянський.