На нашій землі ще дуже багато об’єктів, які до сих пір чекають своєї часу на детальне обстеження і розгадку таємниць. До таких поки неоцінених та до сих пір невизнаних культурною спадщиною далекого минулого є так звані кам’яні дороги Апшерону. Ось про них хочемо сьогодні розказати.
Вперше про дороги, які ведуть в нікуди, заговорив Аббас-Кулі-ага Бакіханов (1794-1847) – вчений, археолог, письменник. Він написав наступне:
“В Бакинському повіті поблизу сіл Більге, зирян, Бібі-Ейбат і багатьох інших, а ще на деяких островах можна побачити залишки слідів, що ведуть в морську безодню.”
Але ці колії виявилися не зовсім сліди від возів. Подальше вивчення цих незвичайних знахідок показало, що вони зовсім не паралельні, мають різну глибину і в один ряд їх може бути до п’яти штук.
Але, нажаль, на цьому дослідження припинилися і до наших днів збереглися в більш-менш хорошому стані дороги в восьми містах.
До сих пір немає жодної зрозумілої теорії, хто і навіщо створив ці борозни, велика частина яких йде далеко в море.
Цікавий, що дані борозни дуже сильно нагадують аналогічні на острові Мальта. Вони були досліджені набагато краще і кілька повноцінних експедицій підтвердили той факт, що вони не природні, а штучні об’єкти, так як на вертикальних гранях виявили сліди обробки поверхні.
Приблизний вік мальтійських борозен понад 4 000 років і найбільш відомою мегалітичною пам’ятникою є комплекс Місрієв Гар Іл-Кбір (південно-західна частина острова Мальта).
На жаль, кам’яні дороги Апшерону досі ніхто серйозно не досліджує (ентузіасти-аматори не в рахунок до уваги) і тим більше не охороняє, але ж поселенням Апшерону більше 5 000 років і це побічно вказує, що місцеві “кам’яні дороги” можуть бути древнішими за мальтійські як мінімум на тисячоліття. А той факт, що вони тягнуться по морському дну на досить пристойні відстані, додає певного змісту даному артефакту минулого.
І цілком може скластися так, що через пару десятиліть не залишиться і сліду від цих дивовижних і так не пояснених «доріг, що ведуть в нікуди».