Наші з вами пращури були співвітчизниками китайців. Формально звісно і не так, щоб аж дуже довго, але факт. Монгольська імперія, яка була друга за своєю площею у історії людства, на піку власної могутності простягалася якраз від сучасної України до Китаю.
Про це пише Файна Сторінка із посиланням на 24tv.ua
Монгольські завоювання, які були одними з наймасштабніших військових кампаній на цій планеті, просто не могли пройти повз Україну. Насамперед з географічних міркувань.
Річ у євроазійському степу, який тягнеться більш ніж на 7000 тисяч кілометрів з Китаю до Угорщини і звісно проходять крізь Україну. Справжній автобан для людей на конях. Монголи катком пройшлися цим шосе знищуючи усе на своєму шляху. Зокрема, у 1240 році розгромили Київ, у 1241 – Краків, ще трохи погуділи у західній Європі і повернули назад.
Ключовим наслідком для українських земель і так вже сильно роздроблених на ту мить, стала остаточна втрата Києвом ролі головного міста Русі. Акцент змістився на Захід, де захопити, а згодом і втримати владу у не дуже постраждалому від монголів Галицько-Волинському князівстві зумів Данило Галицький.
Навала утім не минула безслідно і на цих землях. Хаос вчинений і залишений кочівниками створив цілу чергу із охочих відібрати у князя престол, який він заледве кілька років, як встиг відвоювати. Більше того воювати довелося не тільки у міжусобицях зі своїми далекими родичами, але й з угорцями та поляками, які теж під шумок спробували розширити свої території.
Наслідком стала повномасштабна війна за Галицько-Волинські землі ключова битва якої відбулася аж 17 серпня 1245 року під тоді руським, а нині польським містом Ярослав. Отож до найцікавішого – племінник Данила, такий собі Ростислав Михайлович, привів до Галичини угорського-польське військо.
У Данила і його молодшого брата Василька теж були закордонні союзники – Мазовецький та Литовський князі, утім брати вирішили не чекати доки ті підтягнуться на розбірки та спробували владнати проблему власними силами. Майже власними, адже ще найняли племена половців. Історія не пам’ятає скільки саме людей було з кожного боку. Проте можна з певністю говорити, що це була традиційна для середньовіччя сутичка кіннот, де піхота відігравала невелику роль
Кожна зі сторін розділила свою армію на три частини, а розпочати “вечірку” наважився Ростислав. Його частина війська зіштовхнулася з половцями, якими керував близький помічних Данила Галицького – Андрій. Той факт що половцям вдалося витримати цей удар зіграв ключову роль у битві, адже кочівники далеко не завжди могли похвалитися з дисципліною.
На правому фланзі князь Василько теж успішно зупинив наступ поляків. Це врешті дозволило самому Данилові зайти у тил Ростиславу, розбити угорців які виявилися не готовими до такого маневру і де факто виграти тим самим битву. Командувачів польського та угорського військ, які вже не вперше створювали проблеми Данилу, взяли в полон і одразу ж стратила. Така ж доля чекала на бунтівного галицького боярина Володислава Кормильчича.
Ростислав встиг втекти з поля бою, утім після цього більше не ризикував повертатися. Перемога під Ярославом завершила практично 40-річну боротьбу за владу у Галицько-Волинському князівстві і остаточно перетворила цю державу в одного із провідних гравців на політичній карті тогочасної Європи.
Якщо ви не бачите відео безпосередньоу у статті дивіться його за цим посиланням.