Після смерті Ярослава Мудрого у 1054 році Київська Русь, на жаль, потроху почала розвалюватися. Прагнення синів, онуків та правнуків великого князя до правління не могло закінчитись добре.
Про це пише Файна Сторінка із посиланням на 24TV.
Розкол Київської Русі
У підсумку, вже менш як за півстоліття, після Ярослава, ми отримали Русь поділену на багато окремих князівств, які врешті узагалі перетворилися на де-факто окремі держави.
Водночас те, що землі більше не підкорялися Києву, означало, що власні проблеми, зокрема військові, їм довелося вирішувати теж без підтримки Києва. Досить швидко у цьому переконалися, зокрема, хлопці на Галичині. Там власне і правили одні зі онуків Ярослава Мудрого – Рюрик, Володар та Василько.
Галицька земля за князівства онуків Ярослава Мудрого
Попрощавшись з Києвом, вони змушені були практично самотужки протистояти агресивно налаштованим сусідам зі заходу – угорцям.
Як угорці стали сусідами України
На відміну від інших наших західних сусідів – поляків чи словаків – угорці мають не слов’янське походження. Аби дістатися своєї нової батьківщини їм довелося пройти майже чотири тисячі кілометрів. Щоправда, не з першого разу.
Хто такі угри:
Напівкочові племена угрів, за версією сучасних науковців, почали свій шлях аж із-за уральських гір і потроху, десятиліттям за десятиліттям, просувалися на захід. Звідси, до слова, і несподівана спорідненість угорської та фінської мов.
Коротко про те, що таке угро-фінські племена:
У цих народів є спільне коріння. Одні, утім осіли на півночі, а інші на якийсь час навіть осіли на території сучасної України – у північному Причорномор’ї, та згодом рушили далі.
Врешті, десь у 895 році, вони перетнули Карпати, після трохи повоювавши і розгромивши, зокрема, Великоморавську державу остаточно перетворилися із кочового в осілий народ. Ба більше, вже в 1000 році угорці прийняли християнство, що стало початком історії держави Угорщини, яку ми знаємо нині.
Прийняття християнства Угорщиною
Наступ Угорщини на Галичину
Утім кочівницькі звички не зникали ще довго. Тож кризу управління на Русі після смерті Ярослава Мудрого угри розцінили як можливість збільшити території власної молодої країни. Забіжимо наперед – це була погана ідея.
1099 рік, якщо вірити літопису, стотисячне угорське військо на чолі із королем Коломаном перетнуло Карпати і оточило галицьке місто Перемишль. Його обороною керував князь Володар Ростиславич з невеликим гарнізоном.
Утім, саме місто виконало лише функцію приманки. Перед цим нападом галицькі князі встигли домовитися зі своїм волинським колегою та недавнім ворогом Давидом Ігоровичем. Яким би неприємним персонажем не був останній, він привів під Перемишль не лише власне військо, але й несподіваних союзників – половців.
Що відомо про князя Давида Ігоровича:
Як розібратися із надокучливими східними сусідами?
Ті, хто вижили, урок, на щастя, запам’ятали. Після поразки під Перемишлем, угорці не потикалися сюди практично півстоліття. До всього, ця перемога ще й заклала перші маленькі цеглинки у майбутнє формування Галицько-Волинського князівства – яке не дасть українській нації згаснути, навіть після повного розпаду Київської Русі.