Звільнений в’язень Кремля Олег Сенцов заявив, що окупанти схиляли його до наклепів на учасників Майдану в Києві.
Як передає Цензор.НЕТ, про це він сказав на першій після звільнення пресконференції, відповідаючи на запитання про те, чи схиляли його до співпраці з ФСБ.
“Це працює не з усіма, – запевнив він. – Щодо мене все було просто. Коли нічого не знайшли на обшуку, коли я не піддався тортурам, назвемо це так … Свідчень на мене не було, вони це потім підвели. Прийшов слідчий, сказав : “Свідчення на тебе є, ти все-одно сядеш, але можеш полегшити свою долю, посвідчивши на когось із тих, хто був у Києві. Кличка (наприклад)”. Все відбувалося за два тижні до виборів президента, тому їм потрібен був скандал. Мені сказали, що якщо свідчитиму, – це 7 років, якщо ні, то буду “паровозом” і отримаю 20. Я, не роздумуючи, сказав ні, і ніколи про це не шкодував. І коли я отримав 20 років… чому на суді була така реакція, тому що вони як обіцяли, так і зробили…
Вони далеко не дурні, відразу бачать, хто піддається. Вночі після жорстких допитів мене повезли головою вниз, коли вели – одягнули шапку. Але вони приїжджі москвичі, а я місто добре знаю. Я зрозумів, що ми проїхали центр і піднялися сходами нагору. Я зрозумів, що це будівля СБУ. Почали говорити: ми зараз із тобою що захочемо зробимо, зґвалтуємо-вб’ємо-розчленуємо, а ти навіть не знаєш де ти. Кажу: “Я знаю – Франко, 7, будівля СБУ, 3-й поверх”… Не вийшло у них. Повезли мене назад додому, думаючи, що там штаб терористів. А там дочка з книжкою. До ранку був обшук, нічого не знайшли … І ось, сиджу я в цьому “стаканчику”, скоро має бути офіційний арешт. Я зміг якось нашкрябати смс, що заарештований. Другу смс про те, що шиють тероризм не встиг, бо вони помітили. І ось, сиджу я без телефона. Підійшов серйозного рівня керівник:
– Олег, відразу видно, що ти розумна людина. Тебе звинувачують у тероризмі. У нас багато що на вас є.
– Добре.
– Ми будемо поступово показувати, щоб ви самі у всьому зізналися.
– Добре.
– Ми будемо з вами часто зустрічатися.
– Дуже добре.
Він пішов, і більше я ніколи його не бачив. Тобто, вони дуже хороші психологи, і бачать, з ким це працює, а з ким – ні. Якщо ти показав слабкість, то тебе доїдять”.
У свою чергу інший звільнений політв’язень Олександр Кольченко розповів свою історію:
“Коли я приїхав у колонію, у мене відбулася розмова з оперативними співробітниками. Питають у мене: як збираєтеся жити, чим займатиметеся, може, на роботу хочете? Тобто, всім зазвичай пропонують співпрацю – постукувати. Я кажу: “Ну не знаю, треба спочатку роздивитися, дізнатися умови праці, зарплату”. Він весь на нервах перепитав: “Що? Яка зарплата?” Я спокійно стояв і у вікно дивився”.