Поведінка батьків дуже обурила, не думав, що колись стикнуся з такою ситуацією..
Живемо ми з дружиною добре. Колись починали з орендованої квартири, як усі. Потім, коли стабільно почали заробляти хороші гроші, назбирали й на власне житло. Обоє працюємо, можемо дозволити собі й подорожі, і хороші ресторани, і якісні речі. Ну, правда, це більше до війни було, зараз трохи не до того. Але не скаржуся, ми в змозі не тільки про себе дбати, а й про інших
Тому вже 2 роки стабільно кожного місяця переказую батькам хорошу суму. Мама – вчителька, тато давно на пенсії, за станом здоров’я. Час від часу й по лікарях його вожу, та й так допомагаю, коли треба. Діана ніколи не була проти, завжди підтримувала. Батьки жили скромно, великих запитів не мали, тому був спокійний, що допомога йде їм на благо.
Аж поки недавно сестра, Зоряна, не запросила нас із Діаною на новосілля. Я здивувався – звідки в неї гроші на квартиру? Бо ж особливо не заробляла, та й жодних розмов про покупку житла не було. А потім побачив і телевізор новенький, і техніку на кухні : тостер і мультиварку, які як виявилось на новосілля принесли батьки. А я їм якраз це минулого місяця придбав. Але найбільше мене вразило інше – батьки продали нашу дачу. Я дізнався про це випадково, коли заїхав забрати деякі речі. Виявляється, там уже інші власники. От тобі й на.
Склав пазли – гроші, які надсилав батькам, плюс продаж дачі – і все пішло на квартиру для Зоряни. А я? Сам роками збирав на власне житло, ніхто мені не допомагав, дачу ніхто не поспішав продавати. А для сестри – будь ласка. Це вкрай обурило.
Поїхав до батьків, треба було поговорити.
– Тату, мамо, я правильно розумію, що всі гроші, які надсилав, пішли на квартиру для Зоряни?
Мама розгубилася, але відповіла:
– Ну, синку, ж сам казав, що тобі вистачає, все є… А Зоряна – дівчина, їй важче…
– Мені ніхто не допомагав, мамо! Сам до всього дійшов! Чому для мене дачу не продавали, навіть думки такої не виникло, а для сестри без роздумів?
Тато лише зітхнув:
– Вона ж казала, що їй дуже треба… Нам здалося, що так буде правильно.
– А не подумали, що мене варто було хоча б спитати?
Мама вже почала плакати:
– Ми ж не хотіли тобі поганого… Думали, ти зрозумієш…
– Ага, зрозумію. Що мої гроші пішли на квартиру для сестри, а не на ваше життя. Що навіть до відома не поставили. Дякую вам, – сказав я і вийшов, грюкнувши дверима.
Діана потім мене заспокоювала, казала, що не варто палити мости, але було дуже образливо. Бо коли ти робиш добро, а потім виявляється, що тебе просто використали – це боляче.