Напевно багато водіїв звертали увагу на відро, підвішене на кормі або бічній частині вантажівки. Рідше таке зустрічається і у легковиків, причому зазвичай на “дорослих” зразках совкового виробництва, де відерце не справжнє, а часто сувенірне і мініатюрне.
Звідки взявся такий звичай? Про це пише Файна сторінка із посиланням на proua.com.ua
Найчастіше цей предмет кріплять на фаркоп, але буває і на глушник, або на буксирувальний гак. У пробці вид відерця, що розгойдується як маятник, на багатьох діє заспокійливо. Але, звичайно ж, це не найважливіше його призначення.
Версій про походження такого звичаю кілька, і всі вони, як з’ясовується, доповнюють один одного. Першу гіпотезу можна назвати історичною. Виявляється, в стародавні часи відро висіло на будь-який кареті і возі. Коли на вулицях російських міст господарював гужовий транспорт, а підшипник ще не був запущений в масове виробництво, відро з дьогтем для змащення маточини дерев’яного колеса мав кожен поважаючий себе візник. Можливо, саме у візників водії перших автомобілів запозичили звичай, що став оберегом в дорозі.
Друга версія – практична. Більшість опитаних далекобійників і водіїв вантажівок напевно стикалися із ситуацією, коли «на півночі» в лютий мороз в машині замерзало дизпаливо. Вихід залишався один – розводити під баком багаття, щоб розтопити пальне. У дорожніх умовах найлегше це зробити саме в заповітному відерці.
Третій варіант походження відра на машині можна вважати найпереконливішим. За радянських часів вода, яка використовувалася в системі охолодження замість тосола і антифризу, часто закипала, і її доводилося постійно доливати. У літню пору це могло статися де завгодно, тому кожен водій або тракторист без відра нікуди не виїжджав. Вода в такій ситуації набиралася де доведеться – в найближчій квартирі, вуличної колонці, колодязі або сусідньому ставку. До того ж відерце завжди могло стати в нагоді в дорозі для якихось інших господарських потреб, наприклад, для того, щоб помити автомобіль. Так як в кабіні зазвичай місця було мало, то його прилаштовували зовні.
Так що цей атрибут настільки прижився в пострадянських автомобілях, що став невід’ємною частиною їх екстер’єру, а для багатьох перетворився на щось типу талісману, який обіцяє безаварійну поїздку.