Демократія – річ прекрасна, але тільки тоді, коли вона є. Весь інший час потрібно її відвойовувати. Намагання пересмикувати поняття, або й зовсім говорити на чорне, що воно – біле зазвичай закінчується великим розчаруванням для тих, хто приймають ілюзію за реальність.
Події сьогодення, як ніколи ілюструють нам необхідність бути сильними, аби у буквальному розумінні зберегти власну ідентичність. Можна написати в соцмережах кілометри тексту про те, якою поганою є влада і її електорат, але якщо не демонструвати на своєму місці приклад для наслідування то все це шлях в нікуди.
Нас давно переконали, що ми лише дешева робоча сила, яка повинна гнути спину на чиєсь благо. Ми перестали бути сильними і стали просто роботящими. Хитрі слабаки поміж нас перемагають брехнею та гречкою, а потім їх зненацька застають прилітачі гради – це шлях в нікуди.
Кажуть, що галльський вождь Бренн, якось попередив римлян: «Наше право ми носимо на кінці нашого меча. Сильним належить весь світ!»
Вони не повірили. Бренн розбив римлян і заявив: «Горе переможеним!».
З тих пір нічого не змінилося. Все відбувається по праву сильного. Просто ті часи були чеснішими.
Зараз говорять по-іншому: права людини, демократія, якась там військова операція … Красиво говорять. А діють так само.
Сильний завжди правий. Немає ніякого закону. І міжнародного права теж немає.
Ми переможемо і горе переможеним! Слава Україні!