Сьогодні жителі сіл на Полтавщині, Черкащині та Кіровоградщині відзначають шістдесяту річницю затоплення населених пунктів. У 1959-му радянська влада змусила покинути власні домівки понад 150 тисяч людей. Щоб утворити Кременчуцьке водосховище, під воду пішло 200 сіл.
Про це йдеться в сюжеті інформаційного проекту «Перші про головне» на телеканалі ZIK.
Село Ломувате – батьківщина Петра Компанійця – уже 60 років як затоплене Кременчуцьким водосховищем. Чоловіку було 16, коли партія віддала наказ переселятися. Батько загинув на війні, а тому з матір’ю та двома братами сім’я мусила сама зносити хату та зводити нову.
«Усе я планував, закидав, стелю підбивав, крокви поставили, а я палубував. Дядько показав мені, як покрити хату. Туга була величезна», – розповідає сагунівчанин Петро Компанієць.
84-річна Анастасія Нагнійна показує свою горість – садок і хату. У 20 років вона лишилася без дому. З чоловіком та його батьками-пенсіонерами вони власноруч вирубували сад і зносили хату в старій Сагунівці.
Місцеві історики за переказами очевидців створили макет із довколишніми селами. Тут кожна вулиця та хата, як і було в селах Ломоватому та Сагунівці. Людей із них переселили на височину та об’єднали.
«Вони, пропрацювавши, йшли додому, а треба було йти від 5 до 8 кілометрів, щоб додому дістатись. Попорали худобу, повечеряли і йшли знову на гору в довгу дорогу, щоб щось робити біля своїх хат», – розповідає завідувачка народного музею Сагунівки Ніна Кононенко.
Щоби створити Кременчуцьке водосховище, тільки на Черкащині затопили три десятки сіл. Загалом у трьох областях – на Черкащині, Кіровоградщині та Полтавщині під водою опинилося дві сотні населених пунктів. Усе для того, щоб забезпечити центр України електроенергією.
Фахівці кажуть: територію затоплення можна було зменшити вдвічі. Втім проектувальники цього не зробили, адже роботи треба було завершити в рекордні терміни.
«Безумовно, це робилося поспіхом. Бажання негайно відрапортувати, взяти план чи то взяти Київ, чи то перенести села, чи то пустити все, вигравали півроку, які там нічого не вирішували. Було закладено таку собі бомбу сповільненої дії», – каже історик Анатолій Морозов.
Переселенцями з берегів Дніпра у середині минулого століття стало понад 150 тисяч осіб. Назавжди затопили сотні гектарів земель.
Нагадаємо, минулого року низка сіл на Полтавщині та Кіровоградщині, що межують із Кременчуцьким водосховищем, неодноразово потерпали від наслідків розмивання ґрунту. Подекуди через розмивання у Дніпрі випливали гроби.
Лідія Пугач, «Перші про головне»